– Послухай, – сказав Берт, – тобі все одно ніколи не хотілося переїжджати до Лос-Анджелеса. Ти зробила це лише заради мене і, якщо дозволиш мені нагадати тобі, – не без тривалого буркотіння. То чому ти тепер хочеш тут залишитися? Забирай дітей, їдь до своїх батьків, хай діти почнуть ходити до школи, а згодом я допоможу тобі знайти окреме житло.
Тереза стояла посеред кухні, яка зовсім недавно була їхньою спільною, і зав’язувала пасок банного халата. Кел був у другому класі, Голлі почала ходити до дитсадка, а Джанет та Албі ще були вдома під її доглядом. Діти повисли у нього на ногах й верещали, немов він був одним з атракціонів у Діснейленді: «Тат-у-у-у! Тат-у-у-у!» А він поплескував їх по головах, як по барабанах. Ще й відбивав при цьому якусь мелодію.
– Навіщо я тобі у Вірджинії? – запитала Тереза. Вона й сама знала навіщо, але хотіла почути це від нього.
– Так буде краще, – відповів Берт, указуючи самими лише очима на дитячі голівки, які ніжно пестив, по одній під кожною рукою.
– Для дітей краще, якщо їхні батьки живуть поблизу одне від одного? Для дітей ліпше, якщо вони живуть без батька?
– Господи, Терезо, але ж ти сама з Вірджинії. Я не пропоную тобі перебратися до Гаваїв. У Вірджинії вся твоя сім’я. Там ти будеш щасливішою.
– Я зворушена тим, що ти так піклуєшся про моє щастя.
Берт зітхнув. Через неї він гайнував час. Вона ніколи не цінувала його часу.
– Інша на твоєму місці постаралася б піти на поступки. Але ти з тих, що нерухомі, мов скеля.
Тереза налила собі кави з кавоварки. Вона запропонувала й Бертові, але той заперечно відмахнувся.
– А чоловікові Беверлі ти теж запропонував переїхати з вами? Щоб він мав змогу частіше бачитися зі своїми доньками? Для них так було б краще.
Один з їхніх спільних друзів сказав їй, що основною причиною переїзду Берта та його майбутньої другої дружини до Вірджинії був Бертів страх, що перший чоловік його нової дружини спробує його вбити, обставивши все так, немовби то нещасний випадок. Перший чоловік був копом. А копи, як відомо, – принаймні деякі з них – добре розуміються на таких справах.
Розмова видалася недовгою і завершилась очевидним роздратуванням Берта через поведінку дружини – зрештою, її поведінка завжди його дратувала – але її наслідком стало те, що Тереза Казенс провела решту свого життя у Лос-Анджелесі.
Тереза знайшла роботу в секретарському відділі окружної прокуратури Лос-Анджелеса. Для двох молодших дітей вона найняла няню, а старших записала в групи продовженого дня.
Юристи з окружної прокуратури відчували щось на кшталт загального відчуття провини за те, що покривали Берта протягом його тривалого таємного роману. Вони вважали, що тепер, коли він покинув Терезу, вони були в боргу перед нею, а тому запропонували