– Отже, дітки, – звернулася вона до чотирьох маленьких Казенсів, – ми зараз з’їмо увесь арахіс, що знайдеться в цьому літаку.
Воліс обставила все так, немовби вона того дня мала летіти до Вірджинії у своїх справах, то чому б їм не сісти усім поряд? Воліс повелася так природно, що Терезі навіть на думку не спало плакати, аж поки вона не повернулася додому сама.
Під час польоту додому з дітьми мусив подорожувати вже хтось із близьких Терези: першого літа то була її мати, наступного – її улюблена двоюрідна сестра. Берт був зобов’язаний купувати квиток тому, хто відважувався на шість годин польоту з дітьми.
Проте у 1971 році було вирішено, що діти вже досить дорослі для того, щоб подорожувати самі. Кел, якому виповнилося дванадцять, та десятирічна Голлі вже спроможні втихомирити восьмирічну Джанет, яка абсолютно нічого не потребувала, та шестирічного Албі, котрому було треба все і зразу. В аеропорту Тереза вручила їм квитки, які прислав Берт, і посадила їх на літак до Вірджинії без багажу – нахабна витівка, яку вона ніколи не могла собі дозволити, поки дітей супроводжували Боні чи Воліс. «Хай там Берт побігає», – думала вона. Їм потрібно було геть усе: від зубних щіток та піжам і до всього решти. Тереза дала Голлі листа, щоб та вручила його батькові. Всім дітям слід було почистити зуби у стоматолога. До того ж у Джанет – вона знала це напевне – був карієс. Разом із листом Тереза надіслала копію даних про щеплення, відмітивши всі ті, які слід було зробити повторно. Вона не мала змоги постійно відпрошуватися з роботи, щоб бігати по лікарнях. Лікарі завжди запізнювались, інколи доводилося сидіти протягом годин, щоб їх дочекатися, а їй треба було якнайшвидше повертатися до офісу. Друга місіс Берт Казенс роботи не мала. У неї була купа вільного часу, щоб водити дітей по крамницях та лікарях. Голлі непритомніла щоразу, як їй робили укол. Албі кусав медсестру. Кел відмовлявся вилазити з машини. Якось вона спробувала витягти його силоміць, але він зачепився ногою за двері машини з протилежного боку, тому останнє повторне щеплення вони пропустили. Вона не була впевнена, чи Джанет мала всі необхідні щеплення, бо не знайшла її картки зі щепленнями. Все це вона вказала у листі. Беверлі Казенс хотіла забрати у неї родину? Буде їй родина!
Діти сиділи в одному ряду крісел: хлопчики – з лівого боку від проходу, а дівчатка – з правого. Кожному з них подарували сувенірні значки та пілотки молодших льотчиків, які один лише Кел відмовився одягати. Вони раділи тому, що були в літаку, раділи, що позбулися постійного контролю на шість годин польоту. Попри те, що вони