Собака на сіні (збірник). Лопе де Вега. Читать онлайн. Newlib. NEWLIB.NET

Автор: Лопе де Вега
Издательство: Фолио
Серия: Бібліотека світової літератури
Жанр произведения: Драматургия
Год издания: 1618
isbn: 978-966-03-5103-5, 978-966-03-7159-0
Скачать книгу
поблажливий – макуха,

      а хто строгий – то катюга,

      хто заслужений – везун,

      хто нещасний – винен сам,

      той, хто смирний, – то єхидний,

      той, хто вірний, – жалюгідний,

      хто одвертий – просто хам,

      чесна дівчина – дурна,

      чесна й гарна – ідіотка,

      і шерепа, і девотка…

      Та доволі. Річ ясна.

      Менго

      Сатана! Авжеж, доволі.

      Баррільдо

      Я вже й вуха розпустив.

      Менго

      Добрий піп тебе хрестив,

      як я бачу, не без солі[13].

      Лавренсія

      Ви, як я не помиляюсь,

      сперечалися всі три?

      Фрондосо

      Ось послухай…

      Лавренсія

      Говори.

      Фрондосо

      На твій присуд я звіряюсь.

      Лавренсія

      Щоб вернути згоду й мир,

      справу вирішим ми спільно.

      Фрондосо

      Тільки вислухай нас пильно.

      Лавренсія

      Та про що ж таки ваш спір?

      Фрондосо

      Я й Баррільдо проти Менго…

      Лавренсія

      Що ж він каже?

      Баррільдо

      Заперечить

      хоче очевидні речі.

      Менго

      Ні, я знаю достеменно:

      саме так воно і є.

      Лавренсія

      Тобто?

      Баррільдо

      Що нема кохання!

      Лавренсія

      Це ще, знаєте, питання.

      Баррільдо

      Ну а я кажу своє:

      без любові світ пропав би

      і життю б настав кінець.

      Менго

      Не великий я мудрець,

      був би вчений – більше знав би;

      та відомо, що стихії

      в вічнім розбраті живуть

      і незгідливі беруть

      соки з них тіла людськії —

      жовч і флегму, млость і кров…

      Баррільдо

      Щоб ти знав, цей світ подвійний

      є насправді гармонійний —

      все єднає в нім любов,

      горне всіх під власть свою,

      під опіку благородну.

      Менго

      Та любов, сказать, природну

      я, Баррільдо, визнаю.

      Певно, що така існує

      у речах і у тілах

      і людьми у їх ділах

      непохибливо керує;

      так, вона у кожнім є,

      до натури відповідно,

      і усякий, з нею згідно,

      береже єство своє.

      Від удару затуляє

      нам лице своя рука,

      від біди нога прудка

      тіло втечею збавляє;

      як ув око пил летить,

      то його закриють вії, —

      так любов природна діє.

      Пасквала

      Як же спір ваш розуміть?

      Менго

      Я кажу, що є любов

      тільки до самого себе.

      Пасквала

      Ну


<p>13</p>

Добрий піп тебе хрестив, / як я бачу, не без солі… – За народним повір’ям, сіль, яку кидають у купіль хрещеника, надавала йому кмітливості. (Прим. Яреми Кравця)