– Його протез був увесь зморщений, – сказав Пітер. – Рожевий.
– Жах, – сказав Генрі, не відриваючись від автомата. Він не відірвав очей від зображень вишеньок, що прокручувалися перед ним. – Перш ніж хотіти вбивати людей, краще будь готовий, що ці люди відірвуть тобі ноги.
– До того ж він пишається цим, – сказав Пітер, він починає говорити голосніше після того, як викидає недопалок косяка на підлогу гаража. Він стежить, щоб той згас. – Божевілля в тому, що він хоче, аби люди побачили цей протез.
Драматизм їхньої розмови змусив мене теж розхвилюватись. Я була збуджена від алкоголю, у грудях дедалі більше пекло, аж доки я перестала бути підвладна сама собі. Я встала. Хлопці цього не помітили. Вони говорили про фільм, який бачили в Сан-Франциско. Я впізнала назву – його не показували в місті, оскільки він міг викликати розбещеність, однак я не могла згадати чому.
Коли я, подрослішавши, нарешті подивилася фільм, очевидна невинність сексуальних сцен здивувала мене. Ганебна складка жиру над вкритим волоссям лобком акторки. Як вона сміялася, коли притягла обличчя яхтового капітана до своїх обвислих, милих грудей. У цьому фільмі було показано добродушну властивість вульгарності, неначе еротична ідея обов’язково мала супроводжуватися веселощами. На відміну від фільмів, що з’явилися пізніше, де дівчата корчать гримаси, а їхні ноги гойдаються, мов неживі.
Генрі тріпотів повіками, язиком у ротовому отворі, пародіюючи деякі сцени з фільму.
Пітер засміявся:
– Хворий.
Вони голосно виражали цікавість, чи справді актрису трахали. Здавалося, вони не зважали на те, що я там стояла.
– Можна сказати, їй подобалося, – сказав Генрі. – О-о! – він вигукнув високим жіночим голосом. – О-о, так, м-м-м. Він гупнув стегном по гральному автоматі.
– Я теж його бачила. – Я спершу говорила, а тоді думала. Я хотіла приєднатися до розмови, навіть якщо для цього мені довелося збрехати. Вони обоє глянули на мене.
– Та ну, – сказав Генрі. – Примара нарешті заговорила.
Я зашарілася.
– Ти бачила його? – виразив сумнів Пітер. Я переконувала себе, що він говорив заступницьким тоном.
– Так, – сказала я. – Доволі дикий.
Вони обмінялися поглядами. Невже я справді думала, що вони повірять, що я якимось чином їздила до міста? І що я ходила дивитися те, що було, по суті, порнографією?
– Так, – очі Генрі засяяли. – І яка частина твоя улюблена?
– Та, про яку ви щойно говорили, – сказала я. – З дівчиною.
– Але