Джек Кроуфорд вийшов на полювання, і його очі сяяли, наче яскравий зимовий день.
Він розгорнув папку на карті центру і сходу Сполучених Штатів. На ній були позначені місця, де знайшли тіла, – візерунок із розкиданих крапок, такий же недоладний і мовчазний, як Оріон.
Кроуфорд дістав із кишені ручку й поставив нову крапку – місце їхнього призначення.
– Річка Елк, приблизно за шість миль на південь від федеральної траси 79, – сказав він. – Цього разу нам пощастило. Тіло заплуталося в переметі – в мотузці з гачками, що її ставлять поперек річки. Поліція гадає, що дівчина пробула у воді не дуже довго. Її привезли до Поттера, в окружний центр. Мені якнайшвидше потрібно дізнатися, хто вона така, аби почати шукати свідків викрадення. Щойно отримаємо відбитки, надішлемо їх наземною лінією. – Кроуфорд підвів голову й подивився на Старлінг крізь нижні скельця. – Джиммі Прайс сказав, що ви впораєтеся з утоплеником.
– Власне, я ніколи не мала справу з цілим утоплеником, – відповіла Старлінг. – Я знімала відбитки пальців з рук, які містер Прайс щодня отримував поштою. Хоча більшість із них були утоплениками.
Люди, які ніколи не працювали під керівництвом Джиммі Прайса, вважали його за милого буркуна. Але насправді, як і більшість буркунів, він був злим стариганем. Джиммі Прайс завідує прихованими відбитками у вашингтонській лабораторії. Старлінг проходила в нього стажування як експерт-криміналіст.
– Старий Джиммі, – приязно сказав Кроуфорд. – Як вони називають ту роботу…
– Посада називається «ниций лаборант», або ж дехто полюбляє кличку «Іґор»[57] – так надруковано на гумовому фартуху, який мені видали.
– Точно.
– Радять уявити, що ти ріжеш жабу.
– Зрозуміло…
– А потім тобі приносять пакунок із UPS[58]. І всі збігаються подивитися, навіть уривають перерву на каву, і сподіваються, що ти блювонеш. Я дуже добре знімаю відбитки з утоплеників. Власне…
– Гаразд, а тепер погляньте сюди. Першу відому нам жертву було знайдено в річці Блеквотер у Міссурі, неподалік Лоун-Джека, минулого червня. Дівчина на прізвище Біммел, про її зникнення повідомили в Бельведері, штат Огайо, 15 квітня, тобто за два місяці до того. Багато ми не виявили – ще три місяці пішло тільки на те, щоб її ідентифікувати. Наступну він схопив у Чикаго на третьому тижні квітня. Її знайшли в річці Вобаш, у передмісті Лафаєта, штат Індіана, усього за десять днів після зникнення, тож ми змогли визначити, що з нею сталося. Наступна жертва – біла жінка, трохи за двадцять, яку скинули в Роллінг-Форк поблизу траси І-65, десь за тридцять вісім миль на південь від Луїсвілля, штат Кентуккі. Її так і не вдалось ідентифікувати. А ще Варнерова жінка, викрадена в Евансвілі, штат Індіана, а викинута