Після смерті Святослава між його дітьми почалася міжусобиця. Старший син Ярополк, посаджений на князювання в Києві, обурився через те, що брат Олег не виявляє йому належної поваги і не надсилає данину. 977 р. Ярополк пішов на брата війною і вбив його. У древлянській землі було посаджено намісника київського князя. Довідавшись про вбивство Олега, Володимир, як стверджує Нестор Літописець, злякався і втік до Скандинавії, а Ярополк заволодів і новгородським князівством. Проте за рік Володимир, найнявши за морем дружину і, ймовірно, пообіцявши воїнам багату поживу, повернувся до Новгорода, вигнав намісників Ярополка і наказав їм передати господареві: «Володимир іде на тебе, готуйся до бою з ним». Новгородський князь зібрався воювати з Ярополком, спираючись на союз з полоцьким князем Рогволдом. На це ж розраховував і його брат. І кожен із суперників намагався для зміцнення союзу посватати половецьку князівну Рогнеду. У цій справі поталанило Ярополку – законному київському князю, а Володимирові відмовили в досить образливій формі, що прискорило розв'язку конфлікту. Володимир блискавично зібрав військо і негайно рушив на Полоцьк. Напад був несподіваним для Рогволда. У результаті полоцький князь і його дружина були вбиті, а Рогнеду Володимир взяв за дружину, таким чином позбавивши Полоцьку землю самостійності і навіть автономії в складі утворюваної давньоруської держави. Згодом від цього варварського шлюбу у Володимира народилося шестеро дітей.
Підкоривши Полоцьк, молодший Святославич потім заволодів Києвом і розправився з Ярополком. Тепер ніщо не заважало йому сісти на престол. Сходження на князівський престол Володимира в столиці Русі, згідно з Іаковом Мніхом, відбулося 14 червня 978 р. У той час феодалізм у східних слов'ян лише зароджувався, активізувалося формування класів і посилилася соціальна поляризація. Держава перетворювалася на ранньофеодальну монархію з іще недосконалим механізмом примусу. Тому часто єдність величезної території трималася виключно на особистому авторитеті князя. Першим одноосібним правителем Руської землі літописець називає Ярополка, а Володимир іще більше посилив авторитарність князівської влади.
Сівши на престол у Києві, Володимир перш за все вирішив позбутися варязьких найманців, за допомогою яких захопив владу. Справа в тому, що варяги, повіривши у свою незамінність, повелися вкрай нахабно. Вони зажадали від Володимира накласти на киян данину на свою користь – по дві гривні з людини (1 гривня = 204,7 г срібла). Але Володимир зумів відправити варягів до Візантії і лише незначну їх частину ввів у ряди своїх дружинників. До візантійського імператора він направив послів із такими словами: «Ось ідуть до тебе варяги, не зважуйся тримати їх у столиці, інакше принесуть тобі стільки зла, скільки й мені, розсели їх по різних місцях, а сюди жодного не пускай».
Звільнившись у такий спосіб від варягів, Володимир у своїй зовнішній і внутрішній політиці став спиратися на дружину, що складалася переважно