Електричний омнібус І. В. Романова (1901 р.)
Автосани
Ще одним видатним винахідником, який жив і працював у Петербурзі, був француз Адольф Кегресс. Відчувши на собі усі «принади» російської зими, він перейнявся ідеєю створити таку машину, яка могла б вільно долати снігові замети і ожеледь. У 1909 році він запропонував «одягати» на колеса, а точніше – натягати між барабаном, прикріпленим до заднього колеса, і додатковим роликом широку стрічку (тепер вона називається гусеницею) з верблюжої шерсті.
Щозими в околицях Царського Села під Петербургом Кегресс випробовував переобладнаний ним «мерседес». Замість задніх коліс у нього були гусениці (з 1913 року вони стали гумовими), а поруч з передніми – лижі. Таким чином, машина мала низький тиск на грунт і могла впевнено рухатися зимовими дорогами.
Настирливий француз досяг своєї мети: щорічні вдосконалення дозволили створити надійну конструкцію, а 1914 року на знаменитому Русько-Балтійському заводі була закладена перша партія напівгусеничних автомобілів. Це виявилося дуже своєчасно, оскільки незабаром розпочалася Перша світова війна, і фронту знадобилося багато саме таких машин. Вони з легкістю пересувалися по м’якому сніговому насту, льодовій кірці, замерзлому болоту, за що дістали назву – автосани.
Автомобіль «Паккард» із півгусеничним рушієм А. Кегресса (1916 р.)
Крім того, за системою А. Кегресса був налагоджений випуск напівгусеничних броньовиків, які успішно використовувалися під час бойових дій.
«Суто російський проект»
Достатньо активне автомобілебудування вдалося налагодити ще одному славетному петербуржцеві – А. П. Лесснеру, який мав власний машинобудівний, чавуноливарний та котельний завод. Він випустив загальною кількістю 13 моделей автомобілів, серед яких були вантажівки, автобуси, пожежні машини.
У Лесснера не бракувало як прихильників, так і недоброзичливців. Останні не раз намагалися довести, що він «нічого серйозного не зробив, а просто придбав у фірми «Даймлер моторен Гезельшафт» право на використання її патентів, виписував з Німеччини деталі та цілі вузли до «мерседесів» і складав з них автомобілі». Такі висновки робилися, очевидно, тому, що в ті роки достатньо відомою була німецька фірма «Даймлер і Лесснер». Однак насправді автомобілі «лесснер» мали власну, оригінальну конструкцію, і спільним з «мерседесами» у них був тільки їхній справжній «батько» – талановитий конструктор Борис Григорович Луцькой.
Але, мабуть, найбільше суперечок і навіть скандалів точилося навколо імені І. П. Пузирьова, який заснував у 1909 році «Російський автомобільний завод». Пузирьов, який бачив засилля іноземців у вітчизняній промисловості, був захоплений благородною метою запропонувати «суто російський проект» – «щоб завод виробляв абсолютно і цілком самостійно усі автомобільні частини з російських матеріалів, російськими робітниками і під керівництвом російських інженерів».
Окрім