Автомобіль. Дитяча енциклопедія. Отсутствует

1906 році у конструктора нарешті з’явилася можливість для справжньої творчості. Він відкрив у Берліні власне конструкторське бюро (там працювало ще п’ять інженерів) і пропонував послуги з проектування легкових та вантажних автомобілів з бензиновим та електричним приводами, літаючих апаратів і двигунів до них, виробничого обладнання і т. п.

      Зрозуміло, для здійснення цього проекту потрібні були гроші. Румплер зумів їх знайти: у 1908 році він створив досить прибуткову фірму з виробництва зварного устаткування.

      Але головним його захопленням у ті роки стала авіація. У 1910 році він виступає як співзасновник «Е. Румплер Люфтфарцойгбау», першої у Німеччині літакобудівної фірми і купує ліцензію на виробництво аеропланів «Таубе» конструкції австрійців Етріха і Велса. Літаки «Румплер-Таубе» з моторами Румплера потужністю 60 к. с. стали широковідомими у роки Першої світової війни. Однак Німеччина зазнала поразки і за Версальським договором втратила право на власну авіаційну промисловість. Румплер повернувся до автомобілів.

      Щоб накопичити кошти на дослідницькі роботи, він знову створює допоміжне підприємство, цього разу з проектування та виготовлення… холодильних приладів абсорбційного типу. Фірма скоро починає давати прибутки.

      В автомобілі, що його проектував Румплер, він намагався «корисно використовувати уроки авіабудівництва», і в 1919 році вже отримав патент на конструкцію автомобіля, «у якого, завдяки відповідному удосконаленню загального обладнання та окремих частин, зменшено опір руху до, по можливості, найменшої величини».

      Форма кузова та шасі автомобіля була наближена до форми краплі. Румплер не був першим, хто намагався зробити авто обтічним. І раніше існували подібні гоночні та дослідні машини, зокрема сигароподібна конструкція К. Женатцкі, але то були суто експериментальні окремі моделі. Румпер же, спираючись на досить великий науковий досвід, накопичений в літакобудівництві, замахнувся на серійне виробництво. Аеродинамічні дослідження були замовлені професору Прандтлю, праці якого й сьогодні вважаються класичними. У 1921 році в Аеродинамічному дослідному інституті у Геттінгені було проведено серію експериментів з дерев’яними моделями автомобілів. Але коли з’явились результати досліджень, «Тропфенваген» (автомобіль-крапля) був уже практично готовим. Досліди тільки підтвердили правильність обраного конструктором шляху. Прандтль відмічав не тільки зниження опору повітря, але й економічність румплерівського автомобіля.