24 квітня 1918 року П. О. Фрезе помер і був похований на Нікольському кладовищі, що в Олександро-Невській лаврі…
Доля винахідників у Росії найчастіше була нелегкою. Вже говорилося, що в 1896 році автомобіль Яковлєва і Фрезе брав участь у Всеросійській промисловій та художній виставці у Нижньому Новгороді і мав великий успіх серед відвідувачів. Але не всім ця новинка прийшлася до вподоби. Нижегородську виставку відвідав і молодий цар Микола II. Коли спробували звернути його увагу на перший російський автомобіль, він пройшов повз нього, незадоволено буркнувши щось на зразок: «Смотреть не на что, за границей лучше».
Сказане царем сприймалося як істина в останній інстанції. Так на Нижегородськім ярмарку загинули надії створювачів першого російського автомобіля. Двигун системи Яковлєва приніс конструктору срібну нагороду, екіпаж фірми «Фрезе і Ко» був також відмічений срібною медаллю, а про головний їхній експонат – автомобіль – майже ніколи не згадувалося. Наче його й не було на виставці. Можливо, роздратування та образа, відсутність підтримки підштовхнула Євгена Яковлєва і Петра Фрезе до думки звільнитися від свого творіння…
Автомобільні знаменитості
Б. Г. Луцькой: від «моторного візка» до російського броньовика
Борис Григорович Луцькой народився неподалік приазовського містечка Бердянська, в сім’ї купця другої гільдії. Закінчив Севастопольске реальне училище, де разом з атестатом зрілості за особливі успіхи отримав рекомендацію директора князя Урусова у Мюнхенський політехнічний інститут. Тут він досяг успіхів значно більших, ніж його німецькі однокурсники. На випускному курсі розробив проект двигуна внутрішнього згорання, який здивував професуру.
Перший автомобіль Б. Г. Луцького
Йшов 1886 рік. ДВЗ на рідкому паливі тільки-но починав свій шлях. Його винахідники – Даймлер і Бенц розташували циліндри горизонтально. А нікому не відомий російський студент Луцькой взяв і поставив циліндр вертикально. Такого ще не бувало. Але він не обмежився цим і вперше розташував колінчастий вал не біля головки циліндра, а над ним, та ще й сконструював різні «дрібниці» у клапанах, системі змащення і т. п.
Це була смілива «проба пера» майбутнього відомого конструктора двигунів і автомобілів Бориса Григоровича Луцького. Повз це не могли пройти допитливі моторобудівники Німеччини.
Надійшли пропозиції від провідних підприємств у Кельні, Мюнхені, Нюрнберзі та з інших міст – зайняти посаду інженера, як на той час, дуже почесну. Але Борис Луцькой, отримавши у 1886 році диплом інженера-технолога Мюнхенського політехнічного інституту, з пачкою пропозицій виїхав до Бердянська, щоб разом з батьком у спокійній обстановці прийняти рішення.
Майже рік Борис перебував удома, подейкують, що встиг відслужити в армії (на жаль, в біографічних матеріалах про Луцького багато пробілів), а потім знову