Та, котра біжить по граблях. Лара Білянська

до острова Тиран на катері була доволі тривалою. Дівчата розташувалися на верхній палубі та засмагали, спостерігаючи за береговою лінією. Гід розповідав про місцеві визначні пам'ятки: «Ось ми пропливаємо повз Наама Бей …, а ось вілла нашого президента Мубарака …, це – затока Шаркс Бей, знаменита бухта акул …, а це – найвідоміші готелі Хілтон, Шерантон, 4 Сезони»… Під його монотонний голос і шум мотора дівчата почали дрімати, а острів, який здавався таким близьким, усе ніяк не наближався. Раптом усі туристи схопилися і побігли до передньої частини катера, показуючи кудись у море. Подруги спершу не зрозуміли, що сталося. «Дивіться, ось вони! Дельфіни!» – закричав хтось, і всі дружно заплескали та почали робити фото. І справді, кілька великих дельфінів супроводжували катер під захоплені вигуки відпочивальників.

      Нарешті, катер підплив до затонулого корабля, котрий міцно сидів на мілині ще з минулого століття, зробив навколо нього коло і попрямував у бухту острова. Пейзаж був невимовної краси: через мінливість кольорової гамми морської води було видно, як змінюються барви глибочіні, вражаючи своєю яскравістю та соковитістю від темно-синьо-бірюзового до блідо-блакитного. Праворуч височів скелястий безлюдний острів, а ліворуч, на віддаленому тлі пустелі та гір, лежав на рифах корабель, як пам'ятник людській недбалості та самовпевненості: казали, що він є своєрідним маяком для величезних сухогрузів, що проходять повз, прямуючи до затоки Акаба, до берегів Ізраїлю та Йорданії, вказуючи, де розташовані рифи. Дівчата мимоволі завмерли, милуючись цією красою. А гід почав готувати туристів до снорклінгу (плавання з маскою та дихальною трубкою). Лара до цього вже якось пробувала снорклінг у Криму, але на відміну від Феодосії, тут вода була кришталево-чистою та неймовірного блакитного кольору. Заледве одягнувши ласти, дівчата стрибнули у воду вслід за інструктором, і перед ними відкрився чарівний світ рифів.

      Різноманітність кольорів та форм вражала навіть досвідчених поціновувачів моря, а для новачків це був практично шок! Ніколи ще Лара не бачила нічого подібного: їй здалося, що вона занурилася у великий акваріум, переповнений рибами, які, на подив, зовсім її не боялися і навіть пробували на смак, пощипуючи за ноги. Будучи досвідченою половчинею, вона вдосталь напірналася, оглядаючи рифи – це химерне різнокольорове мереживо з живого каміння. Лара так його жартома називала, адже це водночас була домівка, їжа і захист для мільйонів мешканців моря. Проте, з міркувань обережності вона не відпливала далеко від групи, бо це було доволі небезпечно, адже в Червоному морі мешкає чимало хижаків, зокрема й акул, а про це забувати не можна.

      На зворотному шляху був ситний обід і ще дві зупинки для снорклінгу в різних бухтах. Подруги сумлінно проплавали кожну хвилину призначеного часу, тому в готель повернулися страшенно втомлені та трохи обгорілі на сонці, але зате дуже щасливі від емоцій та вражень, що переповнювали їх. Тож вирішили в цей день більше не виходити за територію готелю та відновлювати сили для завтрашньої поїздки.

      Наступного