Згодом я зустрічав цукерки Кетіно в декількох кафе в Тбілісі. Вони були дещо схожі на оригінал, але мене не полишала думка про підробку.
Я запитав про це господиню. Вона розсміялася:
– Алексе, крім мене, більше ніхто у Тбілісі не вміє готувати таких цукерок. Але в ту кав’ярню, яку ти назвав, я дійсно продаю цей (тут вона переключилася на французьку) «конфітюр».
– Але чому тоді їхній смак відрізняється від домашніх?
Прийнявши мої слова за вишуканий комплімент, господиня усміхнулася й перевела погляд на обличчя своєї попередниці:
– Можливо, річ у портреті?
Марія Орбеліані: княгиня, яка не любила галасу
Забудьте про час, ви в Грузії
Нарешті план мандрівки був готовий: я вирішив перетнути всі основні краї Грузії на шляху із центру – Тбілісі – до найпівнічнішої й донедавна найменш цивілізованої її провінції – Сванетії.
Цей маршрут включає території Самцхе-Джавахеті, Аджарії, деяких районів Самегрело (або Мегрелії), Верхньої Сванетії і Рачі й повинен закінчитися в столиці стародавньої Колхіди – нинішньому Кутаїсі.
Моїм головним і єдиним засобом пересування стане велосипед. Я не беру з собою супутниковий навігатор і маю намір керуватися в дорозі лише картою, намальованою від руки.
– Скільки часу знадобиться, щоб об’їхати все це? – запитую в одного з тбіліських друзів.
Той замислюється на декілька секунд:
– Може, і два тижні… А може – два місяці. Забудь про час – ти ж у Грузії.
З досвіду попередніх подорожей я знаю: у будь-якому з містечок, що лежать на шляху, можна зупинитися на чашку кави… і затриматися на тиждень.
Зібравши багаж, поклавши в рюкзак шматок копченого сулугуні та кілька цукерок за рецептом Марії Орбеліані, я сів на велосипед і рушив найдовшим із можливих шляхів навколо країни.
Першим пунктом призначення була гірська Аджарія.
Маршрут 2
Із Тбілісі – на захід
Через Нижню Грузію і Джавахеті
Ченці, печерне місто та зустріч із самим дияволом
У охочих потрапити до моря з Тбілісі є два шляхи. Центральною дорогою через Горі й Кутаїсі, а звідти – навпростець до пляжів, хачапурі по-аджарськи та інших насолод, які обіцяє велике портове місто Батумі; або ж окружною дорогою – повз печерне місто Вардзію, через Месхетію, перевал Годердзі й ущелину Мачахела, де раніше виробляли знамениті кавказькі рушниці з восьмигранним стволом.
Мандрівникові, який обрав малонаїжджений маршрут, слід запитати дорогу в напрямку селища Тцкнеті та рухатися далі в бік містечка Цалка й озера Паравані.
Я проїхав повз кладовище Ваке, на якому мріють бути поховані всі жителі тбіліських районів Ваке, Вера і Сабуртало. Це затишний старовинний цвинтар із безліччю мальовничих надгробків.
Виїхавши з міста, я подався на південний захід серпантином, що повільно набирав