Пер Ґінт. Генрик Ибсен

я спереду сиділа…

      Пер Ґінт: А хто це віжки погубив?

      А хто це раз враз повертався

      Й питав – чи не зимно мені?

      Спасибіг! Старенька, була, ти

      Тим сонцем, що в небо веде…

      Чого ж бо ти стогнеш?

      Оза: Ой, кості

      Болять мені, ліжко тверде.

      Пер Ґінт: Зложи мені скрань[18] на коліна.

      Тепер тобі краще?

      Оза: Вже час…

      Пер Ґінт: Куди ж ти спішишся?

      Оза: Далеко,

      Світ сонця для мене вже згас…

      Пер Ґінт: Лежи спокійненько під коцом,

      Й полинем у сяєво мрій…

      Оза: Не краще б нам Біблію взяти –

      Я чую такий неспокій…

      Пер Ґінт: Полинем до Сорія-Морія,

      Поскачем на одній нозі;

      Найкращих гостей там спросили:

      Самі королі та князі.

      Оза: А нас хіба там запросили?

      Пер Ґінт: Просили обох на обід.

      (Закидає шнурок на спинку крісла, на якому сидить кіт, бере в руку прут і сідає в ногах ліжка)

      Ану-ко прудкіше, булана!

      Не холодно, мамо, тобі?

      Оза: А що це так дзвонить і грає?

      Пер Ґінт: Це, ненечко, срібні дзвінки.

      Оза: Як ніжно гомоном лунає.

      Пер Ґінт: Тепер вже на фіорді санки.

      Оза: Ох, лячно! Здіймаються шуми,

      Мов скарги й зітхання чиїсь…

      Пер Ґінт: Це сосни колишуться з вітром,

      Ти ж, ненечко, цить, заспокійсь.

      Оза: А що це так блискає-скриться?

      Відкіля та ясна світиль?

      Пер Ґінт: Це світла горять у палатах,

      Будем там за декілька хвиль.

      На брамі Петро поклонився

      І просить тебе увійти…

      Оза: Вітав нас?

      Пер Ґінт: У шані схилився,

      Вина подає нам пугар[19].

      Оза: Вино! А тістечок немає?

      Пер Ґінт: Яких ще – ціліська гора!

      Сусідка приходить з поклоном

      І каву принесла з двора.

      Оза: Зустрінемся там?

      Пер Ґінт: Безумовно –

      Як тільки захочеш того.

      Оза: Відкіля мені таке щастя?

      І чим заслужила його?

      Пер Ґінт: Ану-ко прудкіше, булана!

      Оза: А добру дорогу ти взяв?

      Пер Ґінт: Широка, мов степ.

      Оза: Від погоні

      Кружляє мені в голові.

      Пер Ґінт: Ще мить і доїдем до цілі,

      А там вже як слід відпічнеш.

      Ану-ко, булана! В небесних воротах

      Товпа бовваніє. А гей, на боки!