І це вона ввела мене у світ музики «Діп Пьопла», Джона Мейола[17], «Революції Еміліано Сапати»[18]. Вона пристрасно говорила про Антоніоні, Трюффо, Ґодара, Бунюеля, Де Сіку, Індіанця Фернандеса[19] й про свій улюблений мексиканський фільм – «Чорний вітер». Вона дала мені книжки своїх улюблених авторів – Піо Барохи й Достоєвського. Вона вся була самим ентузіазмом, радістю життя, допитливістю.
Марія Консуело Реєс Лопес – так звучало її повне ім’я. Консуело. За моїх обставин я не міг закохатися в когось із більш підхожим ім’ям – Консуело[20]. «Я твоя Консуело», – казала мені, і так, вона була моєю відрадою, моєю правдою, райською радістю, ранковим сновидінням, моєю країною, моєю батьківщиною. Скільки ж батьківщини може бути в жінці для чоловіка. Скільки ж батьківщини було для мене в Чело.
Уявляю собі обличчя міс Рамірес, коли вона одержала один судовий позов за наклеп, другий за насильство над дітьми, інший за шахрайство, ще один… усього вісімнадцять, поданих адвокатами бюро «Ортíс, Арельяно, Портільйо й компаньйони», найвпливовішої юридичної контори країни, головний акціонер якої – Альберто Ортіс – не програв жодної справи. Міцно зв’язані з політичними колами, знавці корупційних схем, необхідних для здобуття прихильності суддів, прокурорів, свідків, адвокати контори «Ортіс, Арельяно, Портільйо й компаньйони» перебували на верхівці харчового ланцюга судової системи.
Упевнений, міс Рамірес уже вважала завершеною справу з нашим відрахуванням, та вона не передбачила лавину розслідувань, судових засідань, витрат і погроз, що на неї звалилися. Стратегія сенатора Моліни спрацювала. Рамос і його сім’я опинилися втягненими в мішанину чуток, домислів і брехні. Фуенсанту викликали дати свідчення, а люди сенатора Моліни взялися якнайширше висвітлювати це в пресі. Хоча закон забороняв публікувати імена неповнолітніх під час судових розглядів, достатньо було згадки, що йдеться про «одну з дочок заступника міністра Рамоса», аби чутка набула розголосу.
Рамос вирішив не ризикувати дочкою. Він відіслав її до Канзасу, де жив двоюрідний брат дружини, і змусив міс Рамірес порозумітися з моїми батьками, щоб уникнути дальшого поширення скандалу.
Нас із Карлосом прийняли знову, зі стовідсотковою пільгою на оплату не лише до кінця навчального року, а й на два наступні. Я цьому аж ніяк не зрадів, бо ненавидів цю