Помираючи, Берн прохав пожбурити його рештки в океан, аби вони не були піддані нахабному батуванню наукою. Гантер дав хабара службовцям похоронного бюро й уночі забрав тіло. Родичі кинули в море труну, наповнену ка мінням, тоді як того ж вечора Гантер уже досліджував тіло велетня.
Джон Гантер зібрав велику колекцію медичних цікавинок. Скелети, ембріони, спотворені істоти, пухлини, мізки, викопні рештки організмів, примати-альбіноси. Частина колекції вціліла під час масованого бомбардування Лондона нацистами, і в ній досі можна побачити непомірний кістяк Чарльза Берна.
Гантер помер 16 жовтня 1793 року після гнівної суперечки з керівництвом лікарні Святого Георгія, де він працював. У своїй одержимості наукою він виявив останню волю, аби його труп був розітнений для встановлення причини смерті. Його учні зробили висновок про артеріосклероз мозку й серця.
Джона Гантера вважають одним з найвпливовіших науковців в історії медицини.
Формалiн
У вітрині кабінету біології в моїй новій середній школі були виставлені декілька слоїків з людськими зародками у формаліні. Не знаю, як школі вдалося дістати стільки ембріонів на таких різних стадіях дозрівання. Певно, вони мали якусь таємну угоду з одною з гінекологічних клінік. Зберігалися також ембріони собак, кролів, котів і навіть один оленячий. Я захоплено споглядав, причарований їхньою формою, текстурою, розмірами.
Після вивчення теорії Дарвіна я мав для себе одкровення: під час ембріонального розвитку повторюється кожен еволюційний етап певного виду. На початку дві незалежні клітини поєднуються, утворюють одну, що негайно розділяється на дві, чотири, вісім нових клітин, а потім утворюються маленькі істоти й поступово змінюються. Якщо уважно спостерігати, ембріони проходять через стадії пуголовків, потім риб, потім плазунів, птахів. Є навіть момент, коли людський плід має хвіст. Учитель біології, професійний пато лог, показав нам у мікроскоп червонокрівці людських зародків через десять днів після зачаття й червонокрівці плазунів. Їхня структура була майже тотожна: ніби червоний пончик із темним центром.
Мене непокоїв один сумнів: якщо людська істота стає завершеною після дев’яти місяців вагітності, то що стається з тими, хто народжується недоношеним? Я дійшов висновку, що в недоношених перебіг еволюції переривається. Отже, ті, хто народжується передчасно, роблять це в якийсь проміжний момент між людиною та твариною. І хоча соціалізація й культура виправляють цю хибу утробного розвитку, у нас, недоносках, залишається довічний слід тваринного.
Я зростав з усвідомленням того, що на все життя залишився в напівтваринному, дикому стані. І якщо мій брат у дитинстві бажав називатися «Карлос Сміливий»,