Слово Боже – живе і діяльне. Проповіді та промови 2011–2013. Т. 1. Блаженніший Святослав Шевчук

недільному антифоні, шукаючи Божого обличчя, бо ми теж є Божим людом, який, подорожуючи, шукає Божого миру, спокою і благословення. І Бог Отець повернув до нас, людей, своє обличчя, раз і назавжди. Навіть більше – Він засяяв для нас своїм обличчям і благословив нас у своєму єдинородному Синові Ісусі Христі. Про Нього так і каже апостол Павло: Він є образ невидимого Бога, печать Його істоти, у якому спочиває вся повнота Божества (пор. Кол. 1, 15; Євр. 1, 3). У воплоченні Другої Божої Особи, Ісусі Христі, невидимий Отець став видимим у людському обличчі, – обличчі свого Сина. Коли засяяло обличчя Ісуса Христа – Боже обличчя – на Таворській горі, апостоли сказали: «Добре нам тут бути» (Мт. 17, 4). Вони відчули повноту того щастя, яке може пережити людина лише тоді, коли справді стане перед Божим обличчям. Апостол Павло каже, що вічне життя в небі, вічне щастя полягатиме в тому, що ми споглядатимемо Бога лицем в лице.

      «Боже, ущедри нас і благослови нас, просвіти лице Твоє на нас і помилуй нас». Ми можемо спитати, чи ця благодать, нагода споглядати обличчя воплоченого Бога Ісуса Христа і відчувати, що Він присутній серед нас, була привілеєм не багатьох, а тільки тих учнів, які були з Христом і бачили Його своїми очима, чули Його слова. Ні. Спаситель захотів, щоб здатність і можливість споглядати Боже обличчя і відчувати на собі Його сяйво відкрилися всім нам, тим, які живемо сьогодні. Ми пам’ятаємо два випадки, коли Ісус Христос начебто передає людям відблиск свого обличчя. Під час Хресної дороги Вероніка, яка милосердиться над стражденним Христом, отримує на хустині відбиток Його Лику. А ще перед тим Ісус посилає відбиток свого обличчя едейському царю Авгару для того, щоб здійснити його прагнення перебувати в Божій присутності. Ось тому-то повнотою істинної віри є передання здатності споглядати Боже обличчя.

      Ми сьогодні святкуємо неділю Православ’я. Це день повноти християнської віри. У цей Рік віри нам важливо збагнути, що повнотою того скарбу віри є ніщо інше, як реальна, повна і навіть видима присутність Божої Особи, Бога в Тройці, Отця, і Сина, і Святого Духа, серед своїх людей. Тому ми сьогодні, цієї неділі, урочисто вшановуватимемо святі ікони. Адже через ікону ми можемо силою благодаті Святого Духа споглядати Боже обличчя в людському образі, в якому відкривається нам передсмак вічного щастя і миру.

      Справді, коли ми перебуваємо перед освяченою іконою, то відчуваємо, що на нас звернене Боже обличчя. Те Боже сяйво спочиває на нас і те прадавнє архиєрейське благословення, якими Господь Бог вчив Арона і Мойсея благословити людей, сьогодні звершується на нас. Боже благословення, мир, спокій і захист є в тому, хто справді здатний відчути Божу присутність у святій іконі.

      У сьогоднішньому Євангелії ми чуємо слова Христа до Натанаїла: «Побачите небеса відкриті й ангелів, які висходять і сходять на Сина Чоловічого» (Ів. 1, 51). Свята ікона якраз і є відкритими небесами. Але вона слугує нам лише початком духовної дороги, тому що наче преображає, змінює очі того, хто на неї дивиться, і вчить бачити невидиме. Святу ікону можна порівняти з віконцем, відчиненим