Наша Церква проголосила М’ясопусну неділю Днем соціального служіння, коли наші вірні мають подбати про ближніх, які найбільше потребують допомоги. Служачи таким людям, ми служимо самому Богові. Отже, цей вчинок милосердя – це не просто прояв якогось суто людського братерства чи солідарності, а релігійний акт. Ми тоді справді вшановуємо Бога, який присутній в образі цього ближнього і потребуючого.
У цей день хотів вшанувати вас, цю, можливо, одну з найбільш потребуючих громад Київської архиєпархії, і показати вам, що ви є синами й доньками великого Бога, до яких Він щодня приходить. Нехай цей мій візит до вас буде знаком того, що Господь Бог про вас пам’ятає і вас любить.
Бажаю вам, щоб ви мали відкрите духовне око і побачили того Бога, який наближається до вас. Будьте багаті на вчинки милосердя, бо тоді ставатимете тими, кого Господь Бог покличе і поставить праворуч від себе в Царстві Небесному. Бажаю вам також Божої сили і того величезного натхнення, щоб ви любили Господа Бога і свою Церкву так, як ви це робите сьогодні.
Четвер першого тижня Великого посту
с. Унів (Львівщина), Свято-Успенська Унівська лавра, 29 лютого 2012 року
Преподобні отці, браття та сестри!
Дорогі в Христі брати і сестри!
Ми щойно вперше цього року бачили Літургію Напередосвячених Дарів. Наша Церква порівнює Великий піст із сорокарічним блуканням. Так, ми сорок днів ітимемо до Пасхи Господньої. Щоб нас покріпити в цій мандрівці, аби ми не втратили духовних та фізичних сил і могли дійти до мети нашого духовного подвигу серед великопісної Богослужби, Христос подає нам Таїнство Євхаристії, як колись годував небесним хлібом євреїв у пустелі.
На закінчення цієї Літургії я б хотів поділитися з вами роздумати над одним дуже важливим життєвим даром, який має наш народ. Це найцінніший скарб серед усіх скарбів. Щось таке, що ми отримуємо у спадок від батьків; що справді є першим найважливішим кроком у дорозі до християнської досконалості; що сьогодні люди часто втрачають. Ідеться про віру, яка є величезним Божим даром. Віра – це те найважливіше, що може дістати людина тут, на землі, під час своєї земної мандрівки.
Спитаймо себе сьогодні, цього вечора, наскільки ми є віруючими людьми. Без віри немає християнської досконалості і без віри немає справжнього Великого посту. Святий апостол Павло, навчаючи людей, каже, що віра – це цілковита відкритість людини до сили Божої дії. Віра – це не лише якесь знання певних правд. Вірити не означає належати до певної церковної громади. У нас часто люди кажуть: він змінив віру. Це зробити неможливо. Бо віра – це дар, який робить Господа Бога присутнім у нашому житті. Коли людина відкриває своє серце і свою душу до Господа