Цієї неділі Христова Церква ставить перед нашими очима хрест розп’ятого Спасителя. Наче показує нам, що метою нашої великопісної подорожі, підсумком цієї Чотиридесятниці буде споглядання розп’ятого, померлого і воскреслого Христа. Ба більше: щоб ми могли набратися духовної сили, Церква вказує нам на скелю – Христа, з проколеного боку якого витікає життєдайна сила, що може нас зробити мужніми і дати нам можливості й силу рухатися далі. Як колись Господь Бог став перед Мойсеєм, так сьогодні розп’ятий на хресті Ісус Христос стає перед нашим обличчям. А цілувати хрест, або поклонятися хресту, означає черпати, пити, споживати те таїнственне питво, яке до сьогодні витікає з Його пробитого боку, тобто із Церкви. Адже Церква є Тілом Христовим, що несе в собі силу, яка виливається на Божий люд у вигляді Святих Таїнств. І сьогодні, цілуючи цей Чесний і Животворний хрест, ми стаємо сильнішими, ми відпочиваємо в його тіні, стаємо здатними рухатися далі.
У Хрестопоклонну неділю рік тому владики Синоду нашої Церкви впровадили мене на престол Києво-Галицьких верховних архиєпископів. Можу посвідчити, що наша Церква не має сьогодні великих людських покровителів і земних багатств, але вона несе в собі живу воду, яка витікає в наші серця з пробитого Христового боку. Розп’ятий Христос… Він був силою мучеників, Він – надія праведників, Він – перемога тих, хто страждає і не має фізичної сили рухатися далі своєю земною мандрівкою. Ісус Христос, якого вдарила людська рука як скелю, що з неї потекла жива вода, є скелею нашої Церкви.
Я приїхав з України до Святішого Отця, був у нього на аудієнції, щоб підсумувати з ним той рік, час, протягом якого ми разом із вами здійснювали земну життєву мандрівку. Найбільше я говорив йому про вас, про більше як мільйон наших заробітчан, які не тільки живуть в Італії, Іспанії, а й розкидані по всьому світу. Розповів, що вам важко, що часом ви знемагаєте, не має надії на нікого більше, тільки на одного Господа Бога. Я говорив Папі, що це мій обов’язок, Отця і Глави Української Греко-Католицької Церкви, особливо дбати про тих наших людей, які є поза межами структур (єпархій та екзархатів) нашої Церкви, щоб нікому з вас не забракло живої води, тієї сили Господньої, яка може стати вашою єдиною надією і вашим єдиним порятунком.
Господь є з нами! Можу вам це посвідчити, переживши протягом останнього року різні нестандартні ситуації. Але сила розп’ятого, померлого і воскреслого на третій день Христа є тією силою, яка, попри будь-яку людську логіку, дає розвиток і майбутнє нашій Церкві.
Нехай цей Христос, якого сьогодні бачимо розп’ятим