Нарешті трійця вийшла крізь арку у невеличке приміщення з гротескними стінами. В підземеллі, освітленому факелами, зібрався натовп людей в каптурах. Вони розступилися і дали дорогу новоприбулим гостям. Леонардо провів їх до світловолосого чоловіка середнього віку в темній мантії, що стояв на трибуні.
– Це ви ― новачки? ― запитав він, зупинивши свою промову.
– Ми хотіли б ступити у ваші лави, ― промовив Джон. Його голос відбився у відлунні печерних стін.
– Джон Сміт і Мері Стюарт, ― сказав він, окинувши їх зверхнім поглядом. ― Я вже попереджений про ваш візит. Леонардо залишиться замість мене, а ви ходіть за мною. Мене звати Фабріціо.
Вони ступили у один із тунелів, що вів до безлічі розгалужень. Вони утворювали сітку печерних проходів, що вели в різні закутки. На стінах висіли невідомі написи-символи, нанесені чорним вугіллям, які Джон не зміг розібрати. Щось його непокоїло у незнайомцеві, який здавався не таким прихильним, як Леонардо. Та нарешті Фабріціо озвався:
– Я розповім вам одну стару легенду. Колись жив чоловік на ім’я Гірам Абіфф, що був майстром і головним архітектором храму Соломона. Гірам мав під своїм керівництвом близько сотні тисяч робітників, а може й більше. Він вигадав для усіх працівників кожного ступеня або класу особливий знак і слово(пароль), щоб було легше розрізняти їх і платити кожному відповідну платню. Ці слова і знаки стали приналежністю і таємними прикметами різних масонських ступенів, що формували ложі. Слово «масон» означає «каменяр» або «муляр». Так називали людей, що зводили будівлі.
Були ті, хто так і не отримав Священне слово. Вони вирішали дізнатися про це у Гірама, щоб їх теж вважали майстрами-масонами в інших царствах і платили заробіток, як почесним каменярам. Проте перш ніж вони виконали план, більшість з них відмовилось від цього, а троє, що залишилось, не змогли втамувати свою гординю і вирішили дізнатися слово силою. Гірам відповів їм, що не має такої влади, щоб вдовольнити їхні бажання, а наділити словом можна лише у присутності царя Соломона і Гірама ― царя Тирського. Трійця збунтувалась і вбила свого майстра, а тіло поховали під горою.
Коли головний архітектор Гірам не прийшов спостерігати за робітниками, цар Соломон наказав відшукати його. Пошуки не дали результатів, і цар вирішив, що майстер помер. Як тільки товариші почули цю звістку, вони прийшли до Соломона і розповіли йому все, що знали про цю справу і поклялися знайти трьох кривдників. Одному із них вдалося відшукати втікачів. Вирок для них був той, який вони висловлювали у своїх скаргах, коли каялися у власних гріхах ― тоді вони усвідомили свою гординю. Врешті їх стратили за ганебний вчинок, а цар Соломон поховав знайдене тіло Гірама Абіффа урочистим чином.
– Гординя ніколи не несе чогось доброго, ― сказала Мері.
– Майстерне слово було назавжди втрачено ― Гірам поховав свої секрети у могилі, ― продовжив Фабріціо. ― Храм Солома залишився дивом, при будівництві