Компанії на стадії Раннього дитинства скаржаться на недостатню капіталізацію, і у своїх зусиллях забезпечити надходження коштів можуть припускатися кількох основних помилок:
• вони беруть короткострокові позички для інвестицій, які приносять результат тільки в довгостроковій перспективі;
• вони знижують ціни для генерування коштів, але ці знижки надто часто такі великі, що продажі не покривають змінних витрат. Внаслідок цього що більше вони продають, то більше втрачають;
• вони продають частки в капіталі венчурним капіталістам, які не поділяють їхньої візії чи інтересів.
Ці помилки можуть бути достатньо серйозними, щоб зруйнувати компанію. Спочатку, коли ці рішення реалізуються, симптоми дефіциту коштів начебто зникають. Однак у довгостроковій перспективі це лікування тільки загострює хворобу. Зрештою компанія опиняється у ще глибшій скруті. І венчурні капіталісти можуть виявитися кимось на кшталт вовка із «Червоної Шапочки». Вони наближаються із чудовими широкими усмішками: «Ми лише хочемо допомогти», – кажуть вони. Справжня мета венчурних капіталістів, як і має бути, – отримати значні доходи зі своїх інвестицій. На жаль, для декого це також означає «якомога швидше». Такі трейдери накидають ярмо на зростання компанії і зрештою руйнують компанію, передчасно й у стислі строки, витискаючи з неї прибутки. Засновники мусять стежити за грошовим потоком своїх організацій, структурою кредитів та обліком витрат, і якщо вони залучають венчурний капітал, то мають пересвідчитися, що інвестори згодні вирушити з ними у довгу подорож.
Відданість засновника
Друга змінна, що може спричинити дитячу смертність, – втрата відданості засновника. Чому відданість засновника критично важлива?
Більшість організацій-немовлят спершу мають від’ємний грошовий потік. Їхні потреби в оборотних коштах на операційну діяльність більші за кошти, отримувані від продажів. Це створює тиск, вимагає орієнтуватися на дії, керуватися можливостями, надзвичайно швидко реагувати, бути гнучкими. Засновники відчайдушно шукають коштів, мало зважаючи на правила чи політики. Вони експериментують і намагаються визначити успіх. Правила та політики на цьому етапі унеможливили б задоволення потреб клієнта. Тільки маючи змогу визначити для себе успіх, вони можуть розробити правила та політики, щоб опанувати й повторити цей успіх. Практично не маючи правил та політик, демонструючи надзвичайну гнучкість та спритність у здобуванні коштів, очільники новопосталих компаній набувають поганих звичок. Вони ухвалюють рішення, які створюють прецеденти.
Для компаній на стадії Раннього