Віра припіднявшись, сиділа на підлозі й обнявши обома руками коліна, плакала. Тоді вона й уявити не могла, що весь цей час, з-за дверей за нею спостерігав її маленький син.
Тепер чудовиська – дерева з великими гілками-руками, які стукали у вікно – здавалися, нічим, проти того що Сашкові прийшлося пережити кілька хвилин тому. Він і правда вже не знав, що робити, але вертатися в свою кімнату було надто страшно.
– Мама, ти плачеш?
Віра здивовано підняла голову, побачити перед собою свого сина – була справжньою несподіванкою для неї. «Боже, хоч би він нічого не бачив»– промайнуло в її голові. Вона похапцем повитирала очі так, ніби нічого й не сталося:
– Котику, що ти тут робиш? Чому ще не спиш?
– Я не можу заснути. Можеш лягти біля мене?
Так, звичайно – Віра відповіла так, наче це був її обов’язок про який вона посміла забути. Вона підвелася, взяла Сашка за руку і вони разом попрямували в дитячу.
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «ЛитРес».
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.
Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.