Я підвісив свій гамак і вже почав засинати, коли почув, що хтось шкрябається у ґратки моїх дверей і потім почув голос Шері:
– Робе!
– Що?
– Ти спиш?
Зрозуміло, ні. Але я збагнув, що вона мала на увазі.
– Ні. Лежу і думаю.
– І я… Робе!
– Так?
– Хочеш, щоб я залізла до тебе в гамак?
Я зробив спробу відігнати сон, аби зрозуміти питання.
– Я дуже хочу, – додала вона.
– Добре. Тобто я теж хочу.
Вона прослизнула до кімнати й залізла в гамак, який при цьому легенько гойднувся. Вона була вдягнена у плетену футболку та трусики. Я відчував її тепле і м’яке тіло, коли ми скрутились у клубочок на гамаку.
– Не конче займатися сексом, солоденький, – сказала вона. – Мені й так добре.
– Побачимо, як складеться. Ти чогось боїшся?
Її подих був найсолодшим з того, що вона мала; я відчував його у себе на щоці.
– Більше, ніж я собі це уявляла.
– Чому?
– Робе, – Шері влаштувалася зручніше й повернула шию, щоб бачити мене через плече. – ти іноді мелеш дурниці.
– Вибач.
– Так. Дивись: ми збираємося летіти на кораблі, а куди – не знаємо. Ми будемо летіти швидше від світла, а чому – ніхто не відає. Ми не знаємо, скільки триватиме подорож, тому куди ми летимо – вже неважливо. Тому можемо летіти усе життя і померти, не діставшись пункту призначення, навіть якщо ми не зустрінемо щось таке, що вб’є нас за кілька секунд. Правильно ж? Правильно. А ти ще питаєш, чи мені не страшно.
– Просто хочу підтримати розмову. – Я зібгався калачиком уздовж її спини і легенько взяв Шері за приємні груди.
– Не тільки. Ми нічого не відаємо про людей, які побудували усе це. Хто знає, можливо, це просто практична штука з їхнього боку? Може, таким чином вони заманюють свіже м’ясо на свої небеса гічі?
– Згоден, – підтвердив я. – Повернися.
– А корабель, який вони показували зранку, не такий, як я думала, – сказала Шері, повертаючись і обіймаючи мене за шию.
Раптом ми почули різкий свист незрозуміло звідки.
– Що це?
– Не знаю.
Ми знову почули цей свист. Він лунав десь із тунелю, а також у моїй кімнаті, але голосніше.
– А, це п’єзофон.
Дзвонив мій та інші п’єзофони поряд. Свист стих і ми почули голос:
– Це Джим Чоу. Усі новачки, які хочуть подивитися на корабель, що повернувся з невдалого вильоту, підійдіть до доку № 4. Його якраз туди доставили.
Я також чув якесь бурмотіння з кімнати Форендів і відчував, як б’ється серце Шері.
– Нам краще піти, – сказав я.
– Я знаю. Але не дуже хочу.
Корабель прибув до Брами. Один із крейсерів на орбіті виявив судно й наблизився до нього. Тягач доправив корабель до доків Корпорації, де зазвичай розміщали