А мала тільки посміхалася зі своїх капостей та голосно реготіла від задоволення.
Бабенція тим часом замовкла, накачуючи себе кавово-манною сумішшю.
Нарешті, вона підвелася зі стільця, але чомусь після сеансу з манкокавою вона говорила дуже повільно, а мала тараторила, наче кулемет, і разом у них виходило ось що:
– бум… Я придба… найшла моле… ю декілька… ля-ля-ля… тих сувені… риба пи… ок… кошти нева… риба-гуля, риба-сорока, риба-капа, риба-кава… ма ботекс фу… незначні для мене… бууууумба!… диткою… оплата неможлива, кра… вовк ням-ням-ням!!!!!
При останніх словах обидві жінки кинулися відбирати у малої пакунок з кредитками, як вона вже запихала до свого рота та почала ними хрустіти. Було вже запізно: мала зрозуміла, що речі виявилися неїстівними та знову залементувала так, що не врятували би навіть і затикачки для вух.
– Мала егоїстка! Чим я розплачуватимусь? – верещала бабенція, хапаючи малу за плечі і трясучи її так, з тендітного тіла ос-ось вилетить останній дух. – Я з тобою вдома розберусь, а з Авгі я знайду чим розрахуватися.
– Давайте пройдемо до салону і оберемо вам що-небудь, – запропонувала Ґейдвіг, намагаючись тримати марку. – А розрахуватися ви знайдете чим.
Кремова троянда схопила малу на оберемок та потягла її з собою до крамниці. Далі бабенція почала уважно роздивлятися товар на полицях.
– Цю з Японських островів. Потім цих трьох з сімнадцятого століття, далі – ще пару з ретро… ага, ось: цей античний набір і трійку індианців… потім що ще… треба пригадати. Пупси! Двадцять пупсів і не менш! Ця капосна потворко їм усім голови відрива та гризе. А… скільки я повинна?
Руки у Ґейдвіг вже терпли від ваги обраного товару, а ноги, взуті в армійські черевики, почали боліти.
– Так скільки? —запитала бабенція.
– Дві сотні тисяч, – ледве вимовила Ґейдвіг.
– БЕЗ ПРОБЛЕМ!!!!!!!!!! – рявкнула мала.
– Мамця КРАЩЕ ЗНАЄ!!!!!!!!!!!!!! – вигукнула троянда. – Одну картку ти не встигла розтрощити. Даю картку, і пишу код. Гроші знімеш у діспензері.
– У чому?
– Ні у чому, а ДЕ! – не витримала мала. – У Б-А-Н-К-О-М-А-Т-І. Для ослів кажу.
– Пельку стули! Не вколю тобі ботексу у покарання! – не втрималася бабенція. – Будеш страхопудалом.
Це вирішило справу на користь троянди. Малій наче рота зашили.
– Авгі проведе нас до… цієї, як її там… авта. Пакувати не треба – зайве сміття. Усе до багажнику, малу свинючку теж, – вирішила троянда.
«Маячня та аніме!» – вирішила Ґейдвіг, але пори усе вона була задоволена: клієнтка скупила треть товару та щедро розплатилася з нею.
– А все ж таки і справжню Авгі розмололи, – мала не втрималася від останнього коментаря, коли бабенція зачиняла багажник.
***
Отже, сукню було зіпсовано, а на кухні панував хаос. Коли Ґейдвіг у увійшла до неї, побідоносно тримаючи кредитку у руці, від гарного настрою навіть мокрого місця не залишилося.