– Не приходьте сюди, не створюйте колотнечі, хлопці. Це не ваш локаль. Йа ваші обличчя знаю. Ви лигаєтеся з отим рудим пиздюком, із Вільямсоном, отим, шо волосся в хвостик зав’язане. Ці пиздюки наркоту всяку ширять. Нам тут нахер не тре’ такого сміття.
– Ми, бля, не по наркоті, друже, – каже Томмі.
– Ну. Це в нашім барі ви не по ній, – не вгаває жирний пиздюк.
– Досить вже, Стю. Хлопці у тім не винні. Це той пиздюк Алан Вентерз і його курка. Вони по наркоті більш за будь-кого з тутешніх пиздюків. Ти ж сам знаєш, – каже інший парубок з рідким білявим волоссям.
– Нехай би лаялися отак в себе вдома, а не в пабі, – каже інший дядько.
– Сімейна сварка. Ось це шо. Хай би не турбували людей, які тут просто, щоб випити і все такого, – погоджується білявий.
Найгірше трапляється надворі. Мені бздикувато, шо за нами хтось піде слідом. Йа йду швидко, тимчасом як Томмі тягнеться позаду.
– Не жени так, – каже він.
– Нахер. Забираймося звідси.
Ми йдемо далі дорогою. Йа озираюся, але жоден пиздюк не вийшов з паба. Попереду себе ми бачим ту скажену парочку.
– Йа хо’ перекинутись словом з тим пиздюком, – каже Томмі, готовий кинутися навздогін за ними.
Йа кмічу, шо йде автобус. 22-й. Нам підходить.
– Та ну йо’ нахер, Томмі, он автобус. Гайда.
Ми біжимо до зупинки й заходимо до автобуса. Йдемо нагору, в кінець салону, хоча їхати нам кілька зупинок.
– Як моє обличчя? – питається Томмі, коли ми сідаємо.
– Таке, яке завше. Як в чорта, нахер. Та курка його покращила, – кажу йа йому.
Він дивиться на своє відбиття в автобусному вікні.
– Мудацюра йобана, – кида він.
– Пара йобаних мудацюр, – докидую йа.
Це козирно, шо Томмі вдарив того хлопа, а не його курку, хоч саме курка вдарила його. Свого часу йа наробив купу речей, якими не пишаюсь, але ні разу не вдарив дівку. Що розказує Керол, то лайно. Вона каже, ніби йа вчинив насильство над нею, але йа ніколи її не бив. Просто притримав її так, щоби ми могли побалакати. Вона каже, шо утримувати те саме, шо й бити, однаково це насильство проти неї. Йа так не вважаю. Йа всього лише хтів задержати її, аби побалакати.
Коли йа розповів за це Рентсу, він сказав, що Керол права. Він сказав, що вона має повне право приходити і йти, коли сама захоче. Хоча це повна херня. Йа всього лише хтів побалакати. Зі мною погодився Франко. Все по-іншому, коли у вас любовні стосунки, пояснили ми Рентсу.
Мене млоїло і було тривожно в тім автобусі. Ма’ть, Томмі почувався так само, бо ми з ним більш не балакали. Втім, назавтра ми стрінемося в якійсь пивниці з Рентсом, Беґаром, Мотикою та Кумарним і всі вихвалятимемося так, шо ну його нахер.
Мотика з Рентоном сиділи в пабі на Королівській Милі. У цьому пабі намагалися створити щось на зразок тематичного американського бару, проте не надто ретельно – вийшла божевільня з мішанини старовинного мотлоху.
– А таки він,