– Кого люблять, того й луплять, – впіймавши мій погляд, посміхається той патлатий пиздюк. І йа йому посміхаюсь. Сам не знаю чому. Просто відчуваю, що мені нібито потрібні друзі. Йа цього жодному пиздюку не скажу, але сам розумію, що маю проблеми з бухлом. Коли з тобою таке, кенти воліють не траплятися на твоїм шляху, якщо, звісно, вони самі не мають проблем з бухлом і всяким таким.
Йа дивлюся на бармена, підстаркуватого парубка з сивиною і вусами. Він хита головою і щось промовля собі стиха.
Йа забираю наші пінтові кухлі[72]. Ніколи, нізащо в світі не бий дівчат, часто казав нам батько. «Тільки найнижчої ницості мразота так робить, синку», – казав він. Оцей пиздюк, шо бив свою дівку, підпада під це означення. В ньо’ масне чорне волосся, вузьке бліде обличчя й чорні вуса. Дрібний, з щурячим писком уйобок.
Йа не хо’ тут залишатися. Йа прийшов сюди просту, щоб спокійно випити. Тільки парочку, пообіцяв йа Томмі, щоб підбити його піти зі мной разом. Йа тепер контролюю своє пияцтво. Тільки пиво, й нічо міцнішого навздогін. Та такі діла штовхають нас до спраги по бодай троха віскі. Керол поїхала до своєї матері. Сказала, шо не повернеться. Йа прийшов, щоб випити пінту, але вже маю право й нажерися.
Коли йа сідаю, Томмі глибоко дихає, погляд в ньо’ напружений.
– Та ну б йо’ нахер, кажу тобі, Друзе… – мовить він крізь стиснуті зуби.
Око в дівчини сильно набрякло й не відкривається. Підборіддя теж розпухло, а губи досі кровлять. Така худенька дівчина, і здається, вона розсиплеться на друзки, якщо той вдарить її знову.
І все ж таки вона не вгаває.
– Така твоя відповідь. Завжди в тебе така відповідь, – в’їдливо кидає вона поміж схлипами, розлючена і водночас сповнена жалю до себе.
– Заткайся! Йа тобі кажу! Заткайся нахер! – він ледь не вдавиться люттю.
– І шо ти зробиш?
– Ти, йопана… – схоже, він готовий вдарити її знову.
– Досить тобі вже, приятелю. Облиш. Ти зовсім розскаженівся, – каже Томмі цьому парубку.
– Це не твоє, бля, діло! Не лізь, куди не тре! – тикає пальцем цей хлоп в бік Томмі.
– Досить вже там. Нумо припинили, – кричить бармен.
Патлатий пиздюк усміхається, і дехто з метальників дротиків теж дивляться сюди.
– Хера тобі, йа вирішив, шо тепер це моє діло. І шо, бля, ти з цим будеш робити? Га? – подається вперед Томмі.
– Якого біса, нахер, Томмі? Охолонь, друже, – йа нерішуче хапаю його за руку, думаючи за бармена. Томмі різко висмикує руку.
– По зубах хочеш? – питає той хлоп.
– Гадаєш, йа отак тут сидітиму й дозволю тобі це зробити? Ракло йобане! Гайда надвір, пиздюк. Хооддіімммо! – ледь не співаючи, піддрочує його Томмі.
Хлопцю серливо. Та й не дарма. Томмі доволі показний пиздюк.
– Не твоє діло, – каже він, але вже не зарозуміло.
А тоді та жінка кричить на Томмі:
– Це мій мужчина!