Але якщо люди знали, що їм потрібно, аби стати вільними й контролювати своє життя, ще тисячі років тому, чому прогрес у цьому напрямі такий незначний? Чому ми так само або й більше безпорадні перед лицем хаосу, який заважає щастю, ніж були наші предки? Цьому є щонайменше два вірогідні пояснення. По-перше, знання, або мудрість, необхідні для звільнення свідомості, неможливо накопичити. Його не можна стиснути до формули, його не можна запам’ятати й потім регулярно застосовувати. Як й інші складні форми знання, наприклад, зрілі політичні судження або витончений естетичний смак, ми маємо набувати його шляхом спроб і помилок, кожна людина, покоління за поколінням. Контроль над свідомістю – не просто когнітивна навичка. Він не менше, ніж інтелект, вимагає напруження емоцій і волі. Мало знати, як це робити; людина має робити це послідовно, так само, як спортсмени й музиканти мають постійно практикуватися в тому, що знають у теорії. І це завжди нелегко. Прогрес відбувається відносно швидко в царині наук про матеріальний світ, таких як фізика й генетика. Але просування є болісно довгим, коли знання потрібно застосувати, щоб змінити наші власні звички та бажання.
По-друге, знання про контроль над свідомістю треба переформульовувати щоразу, коли культурний контекст змінюється. Мудрість містиків, суфіїв, великих йогів і майстрів дзену, мабуть, була неперевершена свого часу – і досі могла б бути найкращою, якби ми жили в ті часи й у тих культурах. Але, перенесені в сучасну Каліфорнію, ці системи значною мірою втрачають свою первісну силу. Вони містять елементи, які є специфічними для їх походження, і якщо ці випадкові компоненти не відділити від сутності, шлях до свободи обертається безглуздими ритуальними танцями, і шукач повертається туди, звідки почав.
Контроль над свідомістю не можна перетворити на функцію будь-яких інституцій. Щойно він стає частиною набору соціальних правил і норм, він перестає бути ефективним у своєму початковому призначенні. На жаль, часто творчий пошук дуже швидко перетворюється на рутину. Ще за життя З. Фройда пошуки засобів звільнення его від його гнобителів перетворилися на статичну ідеологію й жорстко регламентовану професію. К. Марксу пощастило ще менше: його спроби звільнити свідомість від тиранії економічної експлуатації швидко перетворили на репресивну систему, яка вжахнула б свого нещасного засновника. І,