Потік. Психологія оптимального досвіду. Мігай Чиксентмігаї. Читать онлайн. Newlib. NEWLIB.NET

Автор: Мігай Чиксентмігаї
Издательство: Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»
Серия:
Жанр произведения: Общая психология
Год издания: 1990
isbn: 978-617-12-3820-6, 978-617-12-2564-0, 978-0-06-133920-2
Скачать книгу
роками відпочинку на пенсії наприкінці довгої боротьби за просування. «Ми завжди починаємо жити, – говорив Ральф Уолдо Емерсон, – але ніколи не живемо». Або, як усвідомив бідний Френсіс, персонаж старої дитячої казки, хліб із джемом завжди буває завтра й ніколи – сьогодні.

      Звичайно, такий акцент на відстроченні насолоди є до певної міри неминучим. Як відзначали З. Фройд і багато хто до й після нього, цивілізація побудована на пригніченні індивідуальних бажань. Неможливо було б підтримувати соціальний порядок і хоча б якийсь складний розподіл праці, якби члени суспільства не були змушені набувати звички та навички, потрібні культурі, подобалося це окремим індивідам чи ні. Соціалізації, або перетворення людського організму на особу, яка успішно функціонує в рамках певної соціальної системи, уникнути неможливо. Сутність соціалізації полягає в тому, щоб зробити людей залежними від соціальних регуляторів, змусити їх передбачувано реагувати на заохочення та покарання. І найбільш ефективною соціалізація є тоді, коли люди настільки ідентифікують себе із соціальним порядком, що навіть думки про порушення хоч якогось із його правил не допускають.

      Щоб змусити нас працювати на свою користь, суспільство звертається по допомогу до потужних союзників – наших біологічних потреб і генетичної зумовленості. Наприклад, усі соціальні елементи управління, зрештою, ґрунтуються на загрозі інстинкту самозбереження. Мешканці окупованої країни готові підкорятися завойовникам, оскільки хочуть жити. Донедавна закони навіть найбільш цивілізованих держав (наприклад, Великої Британії) підкріплювалися погрозою покарання батогами, калічення або смерті.

      Коли залякування не спрацьовує, соціальні системи використовують задоволення як спонуку до прийняття норми. Обіцянки «гарного життя» як нагороди за сумлінну працю й дотримання законів побудовані на прагненнях, що закладені в нашій генетичній програмі. Практично кожне бажання, яке стало частиною людської природи, від сексуального потягу до агресивності, від прагнення безпеки до сприйнятливості до змін, експлуатується як джерело соціального контролю політиками, церквою, корпораціями та рекламодавцями. Щоб заманити рекрутів до лав турецької армії, султани ХVІ століття обіцяли новобранцям як нагороду право ґвалтувати жінок на завойованих територіях; сучасні рекламні плакати обіцяють молодим людям, що, вступивши до армії, вони «побачать світ».

      Важливо усвідомити, що прагнення до задоволення є рефлекторною реакцією, закладеною в наших генах для збереження виду, а не заради наших особистих інтересів. Задоволення, з яким ми споживаємо їжу, є ефективним засобом переконатися, що організм отримає необхідне харчування. Задоволення від статевого акту є не менш практичним методом запрограмувати організм на розмноження й тим самим забезпечити продовження роду. Коли чоловіка фізично приваблює жінка (або навпаки), він зазвичай уважає (за умови, що він узагалі думає про це), що це бажання є вираженням