Зокрема, О. Боряк та М. Маєрчик першими в Україні спробували привернути увагу до цього напряму, зазначаючи важливість і необхідність вивчення всього комплексу народних вірувань, обрядів, повсякденних і магічних практик, пов’язаних із людським тілом. Дослідниці впорядкували два збірники наукових праць «Тіло в текстах культур»[82] і «Етнографія статевого життя й тілесності»[83], а також написали низку статей, присвячених людській тілесності[84]. До того ж, як упорядниці, залучили до авторського колективу й інших відомих етнологів та фольклористів: В. Балушка, О. Бріцину, О. Курочкіна, М. Чучка та інших.
Крім того, етнологині активно розвивають окреслений напрям самостійно. Зокрема, О. Боряк у світлі опрацювання теми «Баба-повитуха в культурно-історичній традиції українців» чи не вперше у вітчизняній етнології (незважаючи на значний історіографічний доробок з проблеми родинної обрядовості) приділяє детальну й ґрунтовну увагу жіночій фізіології та тілесності, зокрема під час пологів[85]. У науковому доробку М Маєрчик з’являються публікації, присвячені дошлюбним інтимним стосункам української молоді[86]. Вчена вказує на подвійні стандарти: з одного боку, всіляке заохочення, необхідність, а інколи навіть примус до спільного спання дівчини з хлопцем на вечорницях, з іншого – прославляння дівочої скромності, «чистоти», «чесності», культ дівочої цноти, а також робить спробу пояснити таку колізію. У 2011 році світ побачило монографічне дослідження «Ритуал і тіло», над яким М. Маєрчик працювала протягом багатьох років. Дослідження присвячено семіотиці тілесності в українській обрядовій традиції. У другому розділі праці авторка приділяє увагу й еротичним мотивам конструювання тіла в обрядах родинного циклу[87].
Знана дослідниця О. Кісь, у контексті дослідження ролі та статусу жінки в українському традиційному суспільстві, приділила значну увагу моральним аспектам поведінки молоді на вечорницях, дошлюбним інтимним стосункам, які досить часто провокувалися парубками (вчена так само наголошує на подвійних стандартах «чесності» з огляду на вимоги, які висувалися до дівчат) та їх життєвим наслідкам для дівчини, яка втрачала цноту до шлюбу. У роботі зазначається, що з моменту «покривання» життя дівчини змінювалося: будучи покриткою, вона вже не мала права ходити на вечорниці та вдягатися як дівчина, проте й не вважалася повноправною у стані жіноцтва, позаяк перейшла до нього «невдало» й «неправильно». Як доводить дослідниця, покритка в соціумі була загалом ізольованою та небажаною особою