Багату інформацію, яка стосується жіночої тілесності та фізіології, містять і літературно-фольклорні джерела, насамперед народні легенди та пісні, якими свого часу цікавилися М. Грушевський[50], Ю. Яворський[51], К. Квітка[52].
У всіх цих розвідках йдеться про ставлення до материнства та однозначне засудження народною мораллю абортів, ставлення до них як до протиприродної дії, за яку жінка обов’язково нестиме кару як на цьому, так і на «тому» світі.
Серед публікацій сороміцького фольклору та дотичних до нього текстів особливо виділяються фольклорні записи та дослідження визначного етнографа, історика, літературознавця та публіциста академіка В. Гнатюка[53]. Вчений всіляко обстоював у наукових колах необхідність такої розвідки, а також самотужки записував та професійно досліджував сороміцький фольклор[54]. Так, в одному зі своїх листів до Федора Вовка Володимир Гнатюк писав про власну збірку колекцій «порнографічного фольклору»: «самих пісень маю понад 1000, а оповідань (анекдотів і новель) понад 150»[55].
Ці записи Володимира Гнатюка, а також інших записувачів були оприлюднені в додатках до наукового видання «Anthropophyteia» («Антропофітея: щорічник фольклористичних студій та досліджень з історії розвитку статевої моралі»[56]), який виходив з 1904 до 1914 року в Лейпцигу та загалом нараховує десять серійних видань[57]. Вчений був упорядником і редактором двох томів «Додатків до Антропофітеї» (всього, як і серійних томів, – десять), де було опубліковано понад 700 прозових фольклорних текстів, у тому числі й сороміцьких[58].
Так, у першому томі побачило світ дослідження під назвою «Статеве життя українських селян: фольклористичні свідчення з Малоросії» на матеріалах зі Слобожанщини в записах П. Тарасевського. Переклад і редагування здійснив В. Гнатюк. У п’ятому випуску «Додатків до Антропофітеї» були надруковані фольклорні записи із Західної України «Статеве життя українських селян в Австро-Угорщині: фольклористичні свідчення», куди увійшли фольклорні тексти різних дописувачів, у тому числі й Володимира Гнатюка. Записи до цього тому були транскрибовані й супроводжені німецьким перекладом, здійсненим І. Франком[59].
На превеликий жаль, на сьогодні «Антропофітея» залишається раритетним і важкодоступним виданням, адже у 1913 році наклад двох перших томів було офіційно конфісковано через «грубо порнографічний та позбавлений наукової цінності характер». Окрім того, видавця й редактора «Антропофітеї» Ф. Крауса – одного з перших європейських дослідників етнографії статевого життя – неодноразово притягували за це видання до суду. Краус навіть звертався до З. Фройда за письмовою підтримкою «Антропофітеї», що той і зробив[60].
Цікаво, що на обкладинках «Антропофітеї» зазначалося: