Дівчинка в хустинці. Невідомий художник
Цікавим є народне розуміння причини виникнення місячних. Лікар С. Верхратський у своїй рукописній роботі зазначав, що «рідко по селах давали відповіді, що жінки завжди носили місячні. Більшість притримувались погляду, що місячні з’явилися в жінок тільки з часом»[154].
Фактично зміст усіх переказів про те, звідки й чому жінки мають місячні, зводяться до того, що це кара за непослух. Наведемо деякі з них.
Згідно з легендою, зафіксованою на Звенигородщині Т. Гринцевичем, «народ полагает, что до времени рожденія Іисуса Христа женщины не имели месячнаго очищения, а только послеродовое. Перемена в этом отношении наступила только с того времени, когда Богородица родила Іисуса и приказала своей служанке вынести и бросить в воду свою окровавленную рубаху. Служанка не послушалась и была причиной тому, что Богородица в сердцах повелела, чтобы весь женский пол с тех пор ежемесячно имели свои очищения, которыя получили названіе «сорочки»[155].
Так само в легенді, записаній на Галичині, йдеться про те, «що до Христа не було місячки, тільки породові очищеня. Спала вона на жінок за кару. Коли Мати Божа породила Христа, казала слузі винести на воду обкровавлену сорочку і попросила не розвивати і не оглядати її. Одначе слуга не могла здержатися з цікавості, і за її провину Мати Божа покарала усіх»[156].
Схожа за сюжетом легенда зафіксована на Поділлі: згідно з нею, усі жінки були покарані Богородицею місячними через непослух дівчини-служниці, яку Діва Марія попросила випрати свою скривавлену сорочку. Дівчина не послухалася, розгорнула і струснула сорочку, від чого трава забризкалася кров’ю. «За неслухняність увесь рід жіночий покарано Дівою Марією місячними. На пам’ять про це ще й досі росте трава в полі з хлібом, що має на довгих зелених листях червоні краплинки»[157].
Ще один варіант легенди про етимологію місячних: «Єва, як прогрішила, то Бог дав їй те, щоб і всі жінки теє знали»[158]; «коли Єва з Адамом жили в раю, вона не мала місячних і через це не знала сорому. Тільки за спокусу людей змієм Бог покарав Єву тяжкими пологами і місячними»[159].
За гуцульською легендою, місячні були й у чоловіка, «та як він почав робити по церквах, будинках, то йому було видко поли (кров); Матка Божа віпросила у Бога: Най маю полу, а чоловік ні! Від того часу нема у чоловіка поли, тому у него і сорочка коротка, а у челядини довга, аби закривала полу»[160].
Щодо віку, в якому починалися місячні, існували такі міркування: «У скіко год воно настає, то не однаково: по людині діється і по порідді. Оце, як здоровенька дівчина та порідні такої здорової, і що рано виростає, та так і в роду було у її, що рано починали дівувать, то й у неї буде раніш ця справа. Або і вдасть ся таки таке дорідне. Часом і батьки і матері не такі були, а дівчина буде інакша.