Петрушечка все так і зробила. Коли вона прийшла в дім відьминої сестри, то побачила на шафі скриньку, схопила її й прожогом кинулася геть. Сестра відьми помітила, як дівчина тікає, підскочила до вікна й закричала:
– Агов, ти, там, на кухні! Убий швидше цю злодійку!
– Ні, вона подарувала мені мітлу.
Тоді відьма звернулася до другої жінки:
– Агов, ти, там, коло криниці, кинь швидше у воду цю злодійку!
– Ні, вона подарувала мені мотузку, а ви змушували мене діставати воду косами.
– Собако, розірви її! – не вгамовувалася відьма.
– Ні, вона дала мені хліба, а ви мене жодного разу не погодували, і я вмирав із голоду.
– Двері, зачиніться! – спересердя веліла зла хазяйка.
– Ні! Ця дівчина змастила наші петлі, а без неї вони зовсім заіржавіли.
Так і врятувалася Петрушечка.
Бігла дівчина, бігла, аж дивиться: перед нею незнайоме село, а навколо – нікогісінько. Присіла вона на траву віддихатися, відпочити. І тут стала її цікавість розбирати: що ж усередині скриньки? Відчинила Петрушечка скриньку, вилетіла звідти пісня й розчинилась у повітрі. Заплакала Петрушечка.
Раптом підбіг до неї онук відьми, упіймав пісню і знову посадив у скриньку. Проте й цього разу не погодилася дівчина поцілувати його.
Наступного дня прийшла Петрушечка до своєї пані – старої відьми – та принесла їй скриньку. Як побачила відьма Петрушечку, живу й красиву, мало від досади не луснула.
– Ти не зустрічала дорогою мого онука? – запитала вона.
– Ні, – відповіла Петрушечка.
– Ну нехай, – мовила відьма, – ми ще подивимося, хто кого здолає. Тож слухай. У курнику в мене троє півнів: червоний, чорний і білий. Цієї ночі, коли один із півнів заспіває, ти мені скажеш, котрий це з них. Якщо помилишся, я ковтну тебе, як шматок хліба.
Але відьмин онук усе чув.
Із настанням півночі відьма одразу ж спитала:
– Ну, який із півнів співав?
Петрушечка, звичайно, не знала, що відповісти. Затремтіла вона від страху й тихесенько, так, щоб відьма не почула, каже відьминому онукові:
– Скажи мені, який із півнів співав?
– Поцілуй мене – і я скажу.
– Ні.
– І все-таки я тобі скажу: співав червоний півень.
Відьма, побачивши, що дівчина вагається з відповіддю, підійшла до неї й закричала:
– Відповідай, а то я тебе вб’ю!
Петрушечка відповідає:
– Червоний півень співав.
Відьма від злості тільки зубами заскреготіла.
Трохи згодом знову заспівав півень.
– Ну, а тепер який півень співав? – запитує відьма.
Знову допоміг відьмин онук дівчині, і та відповіла:
– А тепер співав чорний півень.
Ще через годину знову заспівав півень, і відьма відразу кинулася до Петрушечки з питанням:
– Ну, котрий півень зараз співав?
– Білий, – радісно відповіла Петрушечка.
Зла