– Що й казати, я радий, що дотримав свого слова і допоміг бідним моїм односельцям. А яка ж нудьга жити при дворі й годинами висиджувати у м’якому кріслі та розмовляти з королем і королевою! Звертаючись, усі називали мене тільки «ясновельможний синьйоре». І якби я завчасно не накивав звідти п’ятами, то, чого доброго, й сам повірив би, що я поважний синьйор!
Петрушечка
Італійська казка
Жила в одному селищі бідна селянка з дочкою. Коло їхнього будинку був город, у якому росли різні овочі. Але найбільше дочка бідної селянки любила петрушку. Тому її й прозвали Петрушечкою.
Петрушечка не знала, що на городі хазяйнувала зла відьма. А та швидко примітила, що хтось рве в неї на городі петрушку. І щоб покарати крадія, одного разу відьма сховалась у кущах і стала чекати.
Невдовзі дівчина, як і раніше, прийшла на город по петрушку. Побачивши непрохану гостю, відьма швидше за блискавку вискочила з кущів і гачкуватими пальцями міцно вхопила її за руку.
– Ага, злодійко, попалася!
Марно Петрушечка просила в баби пробачення, марно обіцяла ніколи більше навіть не наближатися до городу. Відьма притягла Петрушечку у свій дім, і стала дівчина там служницею. Та хоч як мучила її відьма непосильною працею, дівчина з кожним роком ставала дедалі красивішою.
Якось кличе відьма Петрушечку й каже:
– Ось тобі кошик, іди до криниці й набери в нього води. Коли не виконаєш мого наказу, я тебе вб’ю.
Пішла Петрушечка до криниці, опустила кошик раз, удруге, тоді зрозуміла, що тільки час гає: уся вода з дірявого кошика виливається.
Прихилилася дівчина до криниці й гірко заплакала. Раптом чує – хтось тихо до неї промовляє:
– Петрушечко, Петрушечко, чому ти плачеш?
Вона обернулася, бачить: стоїть перед нею гарний юнак і привітно всміхається.
– Хто ти і звідки знаєш моє ім’я?
– Я відьмин онук. Бабуся хоче згубити тебе, але я тебе врятую, Петрушечко. Поцілуй мене – і я наповню твій кошик.
– Ні, не поцілую, адже ти онук відьми.
– Що ж, я однаково наповню твій кошик.
Повернулася Петрушечка додому з кошиком води. Відьма від злості вся побіліла й питає дівчину:
– Зізнайся, тобі допоміг мій онук?
– Ні, – відповіла Петрушечка.
– Ну добре ж, подивимося, хто кого здолає.
Уранці кличе відьма Петрушечку й наказує:
– Візьми оцей мішок із зерном. Я вийду погуляти, а коли повернуся, щоб був готовий хліб. Якщо