Рис. 5.3
Згадаймо лише кількох видатних лідерів сучасної історії.
Джордж Вашинґтон мав бачення того, як побудувати нову націю, об’єднану і вільну від іноземного втручання. Він дисципліновано вивчав, як зібрати, забезпечити революційну армію і запобігти дезертирству. Розгніваний дискримінаційним ставленням до колоніальних військовослужбовців, британською земельною політикою та обмеженнями на розширення Сполучених Штатів, Вашинґтон почав пристрасно боротися за свободу.
Флоренс Найтінґейл, засновниця сучасного медичного догляду, все своє свідоме життя працювала над вдосконаленням якості медичного догляду у військових госпіталях. Її бачення й ентузіазм здолали властиву їй замкнутість.
Мохандас К. Ґанді відіграв важливу роль у формуванні Індії як незалежної держави, хоча ніколи не обирався на офіційні посади і не мав їх. У нього не було формальної посади, яка дозволяла б керувати людьми. Але завдяки моральному авторитету Ґанді постали такі міцні соціальні й культурні норми, що це, зрештою, сформувало політичну волю. Він жив, послуговуючись універсальним розумінням совісті, прийнятої людьми, міжнародними співтовариствами і самими британцями.
Марґарет Тетчер стала першою жінкою-лідером однієї з найбільших промислових держав. Вона тричі обіймала посаду прем’єр-міністра Великобританії – це найбільший безперервний термін прем’єрства у XX столітті. Хоча в неї було чимало критиків, вона пристрасно переконувала людей визнати дисципліну особистої відповідальності й покладатися на власні сили, а також активно підтримувала розвиток вільного підприємництва в країні. Протягом своєї політичної діяльності вона допомогла Великобританії вийти зі стану економічного спаду.
Бути сильною – це наче бути леді; якщо вам доводиться переконувати в цьому людей, це означає, що ви такою не є.
Нельсон Мандела, колишній президент Південно-Африканської Республіки, майже двадцять сім років провів у тюрмі за те, що боровся проти режиму апартеїду. Манделу надихала радше його мрія, аніж пам’ять. Він зміг уявити світ, що виходив далеко за межі його власного досвіду і спогадів, в яких були лише в’язниця, несправедливість, міжплемінні конфлікти і роз’єднаність. У глибині душі він вірив у цінність кожного громадянина Південної Африки.
Мати Тереза присвятила себе, щиро, беззастережно і за власним бажанням служінню вбогим. Вона заповіла властиве їй строге дотримання обітниць бідності, душевної чистоти і послуху членам заснованої нею організації, яка розвивається і міцніє навіть після смерті матері Терези.
Плід тиші – МОЛИТВА. Плід молитви – ВІРА. Плід віри – ЛЮБОВ. Плід любові – СЛУЖІННЯ. Плід служіння – МИР.
Ви пам’ятаєте,