– Узагалі ви помиляєтесь, – відказав він. – Я можу її купити без найменших проблем. Фінансово я її не потягну, але купити за готівку проблеми не становить. Авжеж, зареєструвати машину в сімнадцять – це вже питання іншого порядку. Для цього мені потрібен ваш дозвіл.
Вони дивилися на нього з подивом, легкою тривогою і – я це побачив і відчув, як шлунок кудись опускається – з невпинним наростанням гніву. Попри все своє ліберальне мислення й відданість робітникам ферм, і побитим дружинам, і матерям-одиначкам, і всьому такому іншому, вони тримали Арні під ковпаком. І Арні дозволяв себе там тримати.
– Тобі ніхто не дозволяв так розмовляти з матір’ю, – сказав Майкл. Він поставив йогурт назад у холодильник, яблуко залишив у руці й повільно зачинив дверцята. – Ти занадто молодий, щоб мати машину.
– У Денніса вона є, – не задумуючись бовкнув Арні.
– Отакої! Ого! Ви подивіться, як пізно вже! – вигукнув я. – Мені додому пора! Зараз уже й поїду! Я…
– Рішення батьків Денніса і твоїх батьків – це абсолютно різні речі, – викарбувала Реджина Каннінґем. Я ще ніколи не чув, щоб її голос звучав так холодно. Ніколи. – Ти не мав права так вчиняти, не порадившись попередньо зі своїм батьком і мною…
– Радитися з вами! – зненацька прогорлав Арні. І розлив своє молоко. На шиї в нього рельєфно проступили товсті вени.
Реджина сахнулася й від несподіванки впустила щелепу додолу. Тієї миті я міг закластися на що завгодно, що її гидке каченя ще ніколи в житті не підвищувало на неї голосу. У Майкла вигляд був не менш приголомшений. Вони щойно скуштували того, що я вже відчув раніше, – з непоясненних причин Арні нарешті натрапив на річ, якою справді хотів володіти. Тож тепер не дай Боже комусь стати йому на заваді.
– Радитися з вами! Та я все життя й кроку ступити не міг, щоб з вами не порадитися! Для всього скликалися наради, і коли то було щось таке, що мені не треба було робити, проти мого голосу було два ваші! Але тепер ніякої наради не буде. Я купив машину, і… і все!
– Помиляєшся, це аж ніяк не все, – Реджинині губи витягнулися в одну суцільну лінію, і на диво (а може, й зовсім ні) вона перестала здаватися лише наполовину аристократкою; тепер у неї, попри джинси й усе таке інше, був вигляд королеви Англії чи ще якої країни. А Майкл тимчасово випав з процесу. У нього вигляд був точнісінько такий самий спантеличений і нещасний, як і мої внутрішні відчуття, і зненацька мені на хвилю стало цього чоловіка до болю шкода. Він не міг від усього цього відкараскатись, утікши додому вечеряти. Бо він уже був удома. Тут точилася в чистому вигляді боротьба за владу між старою гвардією та молодою, і вирішитися все мало таким чином, як майже завжди вирішуються такі ситуації, – показовим ритуальним убивством, щедро приправленим гіркотою та уїдливістю. Реджина вочевидь була до цього готова, незважаючи на Майклову неготовність. Але