Віддав би, любонько,
Моя голубонько,
Всі свої мрії колишні.
За твої, дівчино, чорнії брови,
За твою, дівчино, каплю любови,
Віддав би, любонько,
Моя голубонько,
Всі свої юні розмови.
Люба, очі твої сині,
Незабудки при долині…
Віддав би, любонько,
Моя голубонько,
Всі свої юні розмови.
Зажурились галичанки тай на тую зміну
Зажурились галичанки тай на тую зміну,
Ой виходять наші стрільці десь на Україну:
«Хто ж нас поцілує в уста малинові,
І карі оченята, в чорненькії брови?
Хто ж нас поцілує в уста малинові,
Карі оченята, в чорненькії брови?»
«Не журіться, галичанки, є ще і військові
Ті ще краще обіймають ніж стрільці січові.
Ті вас поцілують в уста малинові,
В карі оченята, в чорненькії брови.
Ті вас поцілують в уста малинові,
В карі оченята, в чорненькії брови».
«Ой не будуть більш військові з нами приставати
І не будуть нас військові за стан обіймати;
Ні, не поцілують в уста малинові,
В карі оченята, в чорненькії брови.
Ні, не поцілують в уста малинові,
В карі оченята, в чорненькії брови.
Аж як ви із України вернетеся знову
І, як перше, знов підете з нами на розмову,
Тоді вже цілуйте в уста малинові,
В карі оченята, в чорненькії брови.
Тоді вже цілуйте в уста малинові,
В карі оченята, в чорненькії брови».
Заквітчали дівчатонька
Заквітчали дівчатонька
Стрільцеви могилу,
Замість мали заквітчати
Стрілецькую милу.
Невисокий хрест з берези
Заплели віночком,
Замість мали заплітати
Косу барвіночком.
І пісочком висипали
Стежечку довкола,
Замість мали постелити
Рушник до престола.
Схилилися дві черешні
Наліво й направо,
А на віттях вітер грає
Про стрілецьку славу.
Засумуй, трембіто
Засумуй, трембіто,
Та й по всьому світу,
Що пропало галичанам
Сорок тисяч цвіту.
Що пропало галичанам
Сорок тисяч цвіту.
Засумуй, трембіто,
Та на всі Карпати,
Щоб не ждали сина з войни
Ні отець, ні мати.
Щоб не ждали сина з войни
Ні отець, ні мати.
Засумуй, трембіто,
Та на все Поділля,
Щоб не ждала дівчинонька
Хлопця на весілля.
Щоб не ждала дівчинонька
Хлопця на весілля.
Засумуй, трембіто,
Що галицька сила,
Та від Збруча по Славуту
Трупом застелила.
Та від Збруча по Славуту
Трупом