Дівчинонька плаче, хлопця виглядає,
Тільки милий із чужини не вертає.
Розцвіла весняним цвітом Буковина,
Довго ждала – не діждалася дівчина,
Залишив на згадку милий синю чічку,
Сам пропав, неначе камінь в бистру річку.
Пройшли гори, пройшли доли
Пройшли гори, пройшли доли,
Темні бори перейшли,
А кращого отамана
Над нашого Василечка не знайшли.
Бо наш славний Василечко
З нами все тримає,
Разом з нами йде до бою
І разом гуляє.
Слава, слава, отамане
Слава, слава, отамане,
О, ти, батьку наш!
Ми з тобою на ворога
Підемо всі враз!
Ми з тобою на ворога
Підемо всі враз!
Коні твої осідлані,
Ми від рання ждем;
Вийди, батьку отамане,
І скажи: ми йдем!
Вийди, батьку отамане,
І скажи: ми йдем!
І як та хмара, як та туча,
Вдарим на врагів,
І з тобою в трудах, славі,
Вертаємось домів.
І з тобою в трудах, славі,
Вертаємось домів.
Не час, ореле, горювати, —
Глум забудь і біль;
Краще згинуть, як так жити,
В бій веди, у бій!
Краще згинуть, як так жити,
В бій веди, у бій!
Та ж ми твої соколята,
Ти ж отаман наш;
Ми до бою за тобою
Підемо всі враз!
Ми до бою за тобою
Підемо всі враз!
Микола Голубець
Український історик, архівіст, краєзнавець, мистецтвознавець, поет, прозаїк, публіцист, редактор, перекладач, бібліограф Микола Голубець (літ. псевд.: Микола Вілонський, М.Вільшина; 15 грудня 1891, Львів – 22 травня 1942, Львів) закінчив Львівську академічну гімназію і Академію мистецтв у Кракові. Навчався на філософському факультеті Львівського університету та у Віденському університеті.
У роки Першої світової війни від 1914-го – доброволець Легіону Українських січових стрільців. Мав ранг підхорунжого, активний член «Пресової квартири УСС» у Відні. Наприкінці 1918 р. – командир чоти новоствореної Української Галицької армії, учасник бойових дій українсько-польської війни 1918–1919 років.
Від 1920-их займався науковою, літературною і культурологічною діяльністю: член комісії Наукового товариства імені Шевченка у Львові з історії мистецтва, один із організаторів Асоціації незалежних українських митців.
Після вересня 1939 р. – працівник Львівського міського архіву. Під час німецької окупації Львова заснував Літературно-мистецький клуб, працював над тритомною історією української культури.
Як дослідник історії українського мистецтва та історії України, Львова та регіону був автором 84 книг і брошур, понад 1500 статей. З-під його пера вийшла серія брошур і статей про українських митців: О. Архипенко (1922), Т.Шевченко (1924), Л.Долинський (1924), П.Холодний-старший (1926), М.Гаврилко, Л.Ґец