Нам воно святе! Пісні січових стрільців (збірник). Отсутствует

вийшла з середовища дрібної буржуазії й перебувала у стані ідейного ламання своїх старих поглядів. «Відвертими українськими фашистами» визнані Богдан та Олександр Барвінські, П.Карманський, Ю.Крих. Ставилось питання про необхідність їх арешту, що допомогло б партійним органам розкрити їх «антирадянську діяльність» і підштовхнуло інтелігенцію, яка «вагалася», швидше «розірвати» з минулим.

      У 1944–1946-их був директором меморіального музею Івана Франка у Львові. П.Карманський – представник раннього українського модернізму. Створив цикли проникливої любовної лірики, екзотичних пейзажів. Його ранні поезії пронизані смутком, пізніші – іронією та сарказмом. Переклав «Божественну комедію» Данте. Перша частина («Пекло») вийшла 1956 р. у співавторстві з Максимом Рильським. Також переклав окремі твори Ґете, Де Амічіса та інших авторів.

      Помер 16 квітня 1956 р. у Львові. Похований на Личаківському цвинтарі.

      Сповнилась міра

Вірш Петра Карманського. Музика Михайла Гайворонського

      Сповнилась міра, кров братів,

      Нелюдські злочини катів

      І зганьблена народна честь

      Зродила месть, криваву месть.

      Най громи грянуть в нашу скрань,

      Нехай займеться в грудях грань,

      Настав вже час, прийшла пора,

      Ура у бій! Ура! Ура!

      Най громи грянуть в нашу скрань,

      Нехай займеться в грудях грань,

      Настав вже час, прийшла пора,

      Ура у бій! Ура! Ура!

      Олександр Колесса

      Український літературознавець, мовознавець, громадсько-політичний діяч, дійсний член Наукового Товариства ім. Т.Шевченка (з 1899 р.), батько відомої піаністки Любки Колесси, брат Філарета Колесси та Івана Колесси, Олександр Колесса народився у Ходовичах Стрийського повіту (тепер Стрийський р-н, Львівська обл.). Був доцентом (з 1895 р.) і професором Львівського університету (1898–1918). Належав до Української Національно-Демократичної Партії. Учасник з’їзду українських письменників у Львові з нагоди 100-річчя виходу в світ «Енеїди» Котляревського, 1898 р. разом з: М.Павликом, Є.Ярошинською, Н.Кобринською, О.Кобилянською, С.Лепким, В.Гнатюком, О.Маковеєм, М.Грушевським, І.Франком, Б.Лепким, Ф.Колессою, І.Трушем, Д.Лукіяновичем, М.Івасюком.

      У 1907–1918-их був депутатом австрійського парламенту, на засіданнях якого послідовно обстоював інтереси українського населення Галичини в шкільництві та вищій освіті.

      Колесса був співзасновником і заступником голови Загальної Української Ради у Відні та фактичним керівником Української культурної ради.

      У 1921 р. очолював дипломатичну місію Західно-Української Народної Республіки у Римі. З 1921 р. і до кінця життя жив і працював у Празі. Був дійсним членом Слов’янського інституту в Празі.

      У 1923–1939-их – професор Карлового університету, заступник голови чесько-українського комітету (голова – Я.Бідло). Колесса надавав стипендії українським студентам для навчання у Чехо-Словаччині, став одним