Леопард. Ю Несбьо. Читать онлайн. Newlib. NEWLIB.NET

Автор: Ю Несбьо
Издательство:
Серия: Інспектор Харрі Холе
Жанр произведения: Современные детективы
Год издания: 2009
isbn: 978-966-03-6892-7
Скачать книгу
і Кая кинулася на кухню.

      Він умостився на дивані. На журнальному столику поряд із жіночими окулярами для читання догори палітуркою лежала розгорнена книжка Джона Фанте. А поруч – кілька світлин, знятих у Фрогнер-парку. Власне, не місця злочину, а роззяв, що скупчилися на іншому боці вулиці, щоб повитріщатися. Харрі вдоволено пирхнув. Не лише через те, що Кая прихопила роботу додому, а ще й тому, що група, яка робить виїзд на місце злочину, досі робить такі знімки. Саме він, Харрі, колись зобов’язав знімати всіх, хто приходить подивитися на місце злочину. На курсах ФБР з розслідування серійних убивств він дещо засвоїв: зокрема те, що злочинцю дійсно кортить повернутися на місце злочину – це зовсім не вигадка. І братів Кінг у Сан-Антоніо, й убивцю із супермаркету «К-Март» заарештували саме тому, що вони не втримались від спокуси прийти й подивитися на свої діяння, насолодитися переполохом, який спричинили, й власною недосяжністю. Фотографи з криміналістичного відділу називали це шостою заповіддю Холе. Звісно, була ще й решта дев’ять. Харрі почав роздивлятися світлини.

      – Ти ж п’єш без молока? – запитала Кая з кухні.

      – Атож.

      – Справді? Адже у Хітроу…

      – Я маю на увазі, що так. Я п’ю каву без молока.

      – Еге, ти говориш кантонською.

      – Що?

      – Припинив використовувати подвійне заперечення. Кантонська говірка логічніша. А тобі подобається логіка.

      – Справді? Кантонською?

      – Не знаю, – засміялася вона з кухні. – Я просто намагаюся бути дотепною.

      Харрі зауважив, що світлини досить розпливчасті, знімали їх на висоті стегна, без спалаху. Увага люду прикута до вишки для стрибків. Недоумкуваті погляди, роззявлені роти – знуджені роззяви, що чекають на що-небудь жаске, про що згодом цікаво згадати у спогадах або розповісти наляканим сусідам. Один з гурту підняв угору мобільний, певна річ, щоб зробити знімки. Харрі, узявши збільшувальне скло, став роздивлятися обличчя одне за одним. Він і гадки не мав, щó саме шукає, голова була порожня, а це – найліпший спосіб не проґавити те, що, ймовірно, є на цих світлинах.

      – Щось видивився? – Вона стояла за його спиною, нахилившись. Він відчув пахощі лавандового мила – так само від неї пахло у літаку, коли, задрімавши, вона поклала голову йому на плече.

      – М-м-м… Гадаєш, тут щось можна знайти? – спитав він і взяв чашечку з кавою, яку вона простягла йому.

      – Ні.

      – То навіщо ти взяла їх додому?

      – Бо дев’яносто п’ять відсотків розслідування – це пошуки не в тому місці.

      Вона щойно повторила третю заповідь Харрі.

      – А ще варто навчитися шанувати ці дев’яносто п’ять відсотків, інакше на стіну дертимешся.

      Четверта заповідь.

      – А рапорти?

      – Певна річ, ми маємо власні рапорти про убивства Боргні та Шарлотти, але в них нічого немає. Жодних матеріальних доказів, жодних свідків, котрі могли б повідомити про щось незвичайне. Ані кревних ворогів, ані ревнивих коханців, ані жадібних спадкоємців, ані