– За стіною котельня, яка обігріває всю в’язницю, тому тут так тепло, – сказав Харрі.
– А насправді тут навіть затишно, – мовила Кая, сідаючи за один із столів.
– Ще б пак, навіть скидається на пекло, – додав Гольм, стягнувши замшеву куртку й розстебнувши верхнього ґудзика на сорочці. – А мобільний тут працює?
– Ледь-ледь, – відповів Харрі. – І Мережа є. У нас є все необхідне.
– Окрім чашок для кави, – зауважив Гольм.
Харрі похитав головою. Добувши з кишень плаща три білі чашки, він розставив їх на столах. Потім витягнув з внутрішньої кишені пачку кави й попростував до кавоварки.
– Ти прихопив їх з їдальні, – констатував Бйорн, піднявши чашку, яку Харрі поставив перед ним. – «Хенк Вільямс»?
– Фломастером виведено, тому обережно, – попередив Харрі, надриваючи зубами пакунок з кавою.
– «Джон Фанте», – прочитала Кая на своїй чашці. – А на твоїй що?
– Наразі порожньо, – відповів Харрі.
– Чому?
– Бо там має бути написане ім’я нашого головного підозрюваного.
Ніхто й словом не прохопився у відповідь. Кавоварка жадібно ковтала воду.
– Поки звариться кава, я б волів почути три версії, – заявив Харрі.
Не встигла наповнитися друга чашка, як уже пролунала шоста версія, й тут Харрі обірвав балачки.
– Гаразд, це була просто розминка, щоб мізки розігріти.
Кая щойно припустила, що убивства було скоєно на сексуальному ґрунті й убивцю вже засуджували за такий злочин, а тому він знав, що поліція вже має зразок його ДНК, тож не розбризкував сперму по землі, а мастурбував у пакунок чи щось таке, перш ніж покинути місце злочину, тому їм треба спершу переглянути списки засуджених і поговорити з колегами з відділу моралі.
– Невже ти не припускаєш, що у цьому щось є? – спитала вона.
– Я взагалі нічого не думаю, – одказав Харрі. – Я намагаюся зберегти розум ясним і сприйнятливим.
– Але ж ти маєш якусь власну думку?
– Маю. Гадаю, всі три убивства скоїла одна й та сама людина або люди. Й гадаю, що ми спроможні знайти зв’язок між убивствами, який, у свою чергу, може привести нас до мотиву злочину, котрий – якщо нам неймовірно поталанить – приведе нас до одного чи кількох винних.
– Неймовірно поталанить? Тобто шансів у нас обмаль?
– Та… – Харрі відкинувся у кріслі, заклавши руки за голову. – Літератури про серійних убивць написали кілометри. У кіно поліція зазвичай кличе на допомогу психолога, який, прочитавши кілька рапортів, створює портрет убивці, що неухильно й безпомильно відповідає дійсності. Люди гадають, що фільм «Генрі: портрет убивці-маніяка» – це таке універсальне втілення серійного убивці. Та насправді серійні убивці такі ж різні, як і всі люди взагалі. Вони від решти злочинців різняться єдиним.
– Себто?
– Їх не вдається піймати.
Бйорн Гольм розреготався, але второпав, що недоречно, й знову замовк.
– Але ж це не так? – з надією запитала Кая. – А як же…
– Тобі