– А що з тими камінцями у льосі, де знайшли Боргні?
– Проаналізували. Багато заліза та магнію, трохи алюмінію та кремнію. Так звана базальтова порода. Пориста й чорна. Ну що, тепер ясніше?
– У Боргні та Шарлотти з внутрішнього боку зубів знайшли залишки заліза та колтану. Що це значить?
– Що обох було вбито одним і тим самим пекельним пристроєм, але ми ні на крок не наблизились до розгадки, адже не уявляємо, що то було.
Тиша.
Харрі кахикнув:
– Отже, Бйорне, розповідай.
– Про що?
– Про те, що непокоїть тебе увесь час, поки ми тут сидимо, я ж не сліпий.
Експерт-криміналіст почухав щетину на підборідді, не зводячи очей з Харрі. Кахикнув раз. Потім другий. Кинув благальний погляд на Каю. Відкрив рот, знову його закрив.
– Добре, – сказав Харрі. – Тоді переходимо до…
– Це щодо мотузки…
Решта двоє втупились у Бйорна.
– Я знайшов на ній черепашок.
– Он як! – мовив Харрі.
– Але не виявив солі.
Вони знов утупилися в нього.
– Незвична річ, – пояснив Бйорн, – черепашки у прісній воді.
– Тобто?
– Я говорив з біологом, котрий досліджує прісноводні водойми. Черепашка належить ютландському синьочерепашковому молюскові, одному з найдрібніших підвидів, який зустрічається в Норвегії лише у двох озерах.
– Яких же?
– Ейєрен та Люсерен.
– Обидва в Естфолді, – сказала Кая. – Поряд. Великі озера.
– У густонаселеному фюльке, – додав Харрі.
– Соррі, – мовив Гольм.
– М-м-м… А мотузка – чи є якісь ознаки, що вказують, де її придбано?
– Немає. В тому-то й річ. Жодних. Вона взагалі не схожа на жодну мотузку з тих, що я будь-коли бачив. Лише натуральні волокна, ані нейлону, ані будь-яких інших неприродних складників.
– Коноплі, – сказав Харрі.
– Що? – спитав Гольм.
– Коноплі. Мотузки та гашиш виготовляють з однієї рослини. Якщо забажаєш покурити, можна просто заскочити в порт і підпалити швартові біля порома у Данію.
– Це не коноплі, – мовив Гольм, – ігноруючі хихикання Каї. – Луб’я в’яза та липи. В’яз переважає.
– Справжня кустарна норвезька мотузка, – зауважила Кая. – Саме такі колись робили на хуторах.
– На хуторах? – здивувався Харрі.
Кая кивнула:
– Колись у кожнім селі була хоч одна людина, яка зналася на тому, як добре сукати мотузки. На місяць опускаєш деревину у воду, щоб розмокла, потім дереш кору та луб’я. А потім сукаєш. Виходить мотузка.
Харрі з Бйорном повернулися у кріслах до Каї.
– Що таке? – спитала вона розгублено.
– Послухай-но, – мовив Харрі. – Гадаєш, таке всі