Все-всі-вся. Анекдоти про маленьких і великих…. Отсутствует. Читать онлайн. Newlib. NEWLIB.NET

Автор: Отсутствует
Издательство:
Серия: Антологія українського анекдота «Українська веселка»
Жанр произведения: Анекдоты
Год издания: 2013
isbn: 978-966-2434-08-8, 978-966-2434-15-6
Скачать книгу
заводу звертається до свого заступника:

      – Вітаю вас, ви досягай значних успіхів! Всього рік тому ви прийшли до нас простим роботягою. Через два місяці стали бригадиром. Через місяць – табельником. Потім змінним майстром, інженером. Через півроку ви були вже заступником начальника цеху, через дев'ять місяців – начальником цеху! А тепер – ви мій перший заступник! Як вам це вдалося?

      – Дякую, тату!

      – Ось так, мій любий… Я тобі розповів про те, як воював твій дідусь на Другому Українському фронті!

      – Незрозуміло тільки…

      – Що?!

      – Що робили усі інші солдати Другого Українського?…

      Школярі України здали цього року державі понад 50 тонн металолому. Нині з нього дістають танкістів, комбайнерів, трактористів і машиністів локомотивів.

      Цікавий похід місцями бойової слави провели цього літа школярі Сумщини. Підірвані мости зараз відновлюються.

      – Тьотю, з'їжте цукерку.

      – Дякую, любий.

      – Смачно?

      – Еге ж!

      – Дивно… Чому тоді мій пудель її випльовує?…

      – Петрику, ким ти хотів бути, коли виростеш?

      – Генералом.

      – Але ж тебе можуть убити на війні.

      – Хто?

      – Ворог.

      – Тоді я краще стану ворогом!

      Деякі хлопці у нашому літньому таборі відпочинку просяться додому. А я буду терпіти – мені тут подобається!

      – Мамо, мені в школі усі кажуть, що я дуже неуважний. Це правда?

      – Хлопчику, твоя мама живе у будинку навпроти…

      У дитячому садку:

      – Мій тато – бізнесмен, тістечками торгує. У мене цих тістечок – за рік не з'їси!

      – А мій тато теж бізнесмен, шоколадками торгує. У мене того шоколаду – на сто років!

      – І моя мама – бізнесмен. У мене цих тістечок, цих шоколадок, цих тат!!!

      Учителька:

      – Володимире, що значить фраза Гоголя «Редкая птица долетит до середини Днепра»?

      – Те, що Гоголь добре знався на птахах. Нормальним птахам на середині Дніпра робити абсолютно нічого!

      – Знаєте, а мене в дитинстві ставили на табурет і примушували читати віршик. Якщо віршик подобався – давали цукерку, не подобався – табурет вибивали…

      На уроці зоології Марія Іванівна запитує:

      – Діти, що ми отримуємо від курки?

      – М'ясо!

      – Добре! А що ти, Петрику, скажеш?

      – Яйця!

      – Добре! А ще що?

      Клас мовчить. Учителька:

      – Вовчику, а ти що скажеш?

      – Не знаю.

      – На чому ти спиш?

      – На лавці.

      – А під голову що кладеш?

      – Валянок.

      – А тато твій на чому спить?

      – На підлозі.

      – А під головою у нього що?

      – Другий валянок.

      – А дідусь на чому спить?

      – На печі.

      – А під головою у нього що?

      – Подушка!

      – А що буде, якщо подушку розріжемо?

      – Що буде, що буде… По шиї від діда буде!

      – Синку, ми економимо. Хочемо купити «Жигулі». Тато он курити кинув. Що ти можеш зробити?

      – Я