Білосніжка погодилась і лишилася в них господарювати. Уранці гноми йшли в гори копати руду та золото й тільки ввечері поверталися додому. До їхнього приходу Білосніжка готувала вечерю. Увесь день дівчинка була сама, тому добрі гноми застерігали її:
– Бережися своєї мачухи: вона скоро дізнається, що ти тут. Гляди нікого не пускай у дім.
А королева знову вважала себе першою красунею в королівстві. Якось узяла вона чарівне люстерко і спитала:
– А хто у світі наймиліша,
Найрум'яніша, найбіліша?
А люстерко відповідає:
– Тут ви рум'яніша за всіх і біліша,
Але Білосніжка у гномів живе,
Гарнішає й, наче троянда, цвіте —
Від вас незрівнянно вона красивіша!
Здогадалася королева, що мисливець її обдурив. Знову не було їй спокою – стала вона придумувати, як позбутися Білосніжки. І нарешті вигадала.
Вона перевдяглася старою крамаркою й вирушила через ліс до семи гномів. Постукала у двері й закричала:
– Шнурки, різнокольорові шнурки! Продаю!
Білосніжка почула, визирнула з віконця і сказала:
– Здрастуй, бабусю! Покажи мені, будь ласка, свій товар.
– Дивись, – відповіла та й вийняла один зі шнурків, із яскравого шовку.
«Цю добру бабусю можна й у дім пустити», – подумала Білосніжка й відчинила двері.
Вона купила собі гарні шнурки.
– Дай-но, дівчинко, я зашнурую тобі ліф як слід, – сказала стара.
Білосніжка стала перед нею й дозволила затягти на собі нові шнурки. Але стара почала шнурувати так швидко й так туго, що дівчинка задихнулась і без духу впала на землю.
– Це за те, що ти найвродливішою була, – сказала королева і хутко зникла.
Повернулися під вечір семеро гномів – лежить Білосніжка, наче мертва! Як вони злякалися! Вони підняли її й побачили, що вона міцно-пре-міцно зашнурована. Розрізали гноми шнурки, почала Білосніжка потроху дихати й нарешті отямилася.
– Стара крамарка – насправді лиха королева, – сказали гноми. – Будь обережна, не впускай нікого, коли нас немає вдома.
А лиха мачуха повернулася тим часом додому, взяла люстерко і спитала:
– А хто у світі наймиліша,
Найрум'яніша, найбіліша?
А люстерко знову відповідає:
– Тут ви рум'яніша за всіх і біліша,
Але Білосніжка у гномів живе,
Гарнішає й, наче троянда, цвіте —
Від вас незрівнянно вона красивіша!
Уся кров прилинула до серця королеви: вона зрозуміла, що Білосніжка ожила. Але вона вже придумала, що робити. Королева вміла чаклувати. Вона просочила отрутою гребінь, перевдяглася, прикинулась іншою старою й вирушила в ліс до сімох гномів.
Вона знову постукала в двері та гукнула:
– Продаю добрі