100 чарівних казок світу. Отсутствует. Читать онлайн. Newlib. NEWLIB.NET

Автор: Отсутствует
Издательство:
Серия:
Жанр произведения: Сказки
Год издания: 2013
isbn: 978-966-14-6902-9
Скачать книгу
то мигдалем із паркану й родзинками з дерев.

      – Який смачний дах! – радів Жан.

      – Скуштуй шматочок паркану, Жане, – запропонувала йому Марі.

      Коли діти наїлися, їм захотілося пити. Посеред садочка бив водограй, у якому, переливаючись усіма кольорами, жебоніла вода. Жан відсьорбнув із водограю і здивовано вигукнув:

      – Та це ж лимонад!

      Діти в захваті пили лимонад, аж раптом із-за рогу хатинки з'явилася згорблена бабуся. У руці вона тримала палицю, а на носі в неї були дуже товсті окуляри.

      – Смачна хатинка, чи не так, діточки? – спитала вона.

      – Ми загубилися в лісі… ми так зголодніли… – промовила Марі.

      Але бабуся зовсім не розсердилась.

      – Не бійтеся, діти. Заходьте в дім, і отримаєте дещо смачніше.

      Однак щойно двері хатинки зачинилися за дітьми, бабуся з доброї та привітної перетворилася на лиху відьму.

      – От ви й піймалися! – прохрипіла вона, трясучи своєю палицею. – Хіба це гарно – їсти чужу хату? Ви мені заплатите за це!

      Діти затремтіли від страху і притислись одне до одного.

      – Ви все розкажете нашим батькам? – злякано спитала Марі.

      Відьма голосно розреготалася.

      – Ні, точно не це! Я дуже люблю дітей. Дуже!

      І не встигли діти оком змигнути, як відьма схопила Жана, штовхнула його в темну комірчину й замкнула за ним важкі дубові двері.

      – Марі! – кричав бідолашний хлопчик. – Мені страшно!

      – Сиди тихо! – прикрикнула відьма. – Ти їв мою хату, а тепер я з'їм тебе! Проте спершу трохи відгодую – ти надто худенький.

      Жан і Марі голосно заплакали. Зараз вони ладні були віддати всі пряники та марципани на світі за те, щоб знов опинитися в рідній убогій хатині. Але батьки були далеко, й ніхто не міг прийти до них на допомогу.

      Лиха відьма підійшла до комірчини.

      – Просунь-но палець у щілину! – наказала вона Жанові.

      Хлопчик слухняно просунув у щілину пальчик. Відьма помацала його й невдоволено сказала:

      – Самі кістки. Нічого, за тиждень ти в мене будеш товстеньким-товстеньким.

      І відьма почала відгодовувати Жана. Щодня вона готувала йому щось смачне, приносила купу марципанів, шоколаду, меду й родзинок, а ввечері наказувала просовувати в щілину пальчик і обмацувала його.

      – Мій золотий, – казала вона, – ти гладшаєш на очах!

      І справді, Жан швидко гладшав. Марі не знала, що робити, але одного разу придумала.

      – Жане, наступного разу покажи їй ось це, – сказала вона і просунула в комірчину тоненьку паличку.

      Увечері відьма, як звичайно, звеліла Жанові:

      – Покажи пальчик, мій солоденький.

      Жан просунув у щілину паличку, що дала йому сестра. Стара помацала її й відскочила як ушкварена:

      – Що таке? Знову самі кістки! Хіба я для того годую тебе, щоб ти був худий, наче тріска?!

      Наступного дня, коли Жан знову просунув у щілину паличку, відьма не на жарт розлютилася.

      – Не вірю! Не може бути, щоб ти був такий худий! Покажи-но