Фундаментальні концепції психоаналізу. Абрахам Брилл

у світі немає такої речі, як ясний мислитель. Думки в розумі пацієнта безладно перемішані, він відчуває, що може виглядати дурнувато смішним, якщо спробує їх описати. Природно збентежений, він шукатиме притулку в тиші. Окрім цього, йому на думку спадатимуть певні збочення, це насправді дуже делікатний предмет, про який ніхто не любить говорити. У такий спосіб виникає чимало речей, які здаються пацієнту геть нерелевантними: сімейні «скелети» та маленькі поховані секрети, про які лікарю знати не слід. Ба більше, саме те, що ви шукаєте, придушене й утримується ланцюгами в несвідомому. Як ми вже говорили, в певній частині психіки є захисний механізм, який не дозволяє всьому цьому виринути на поверхню. Ви не повинні про це знати, адже якби знали, це завдало би вам болю. Інша значна проблема полягає в тому, що однакові слова для різних людей дуже часто мають різні значення. Немає двох індивідів, які розмовляли би цілком однією мовою. Кожен має власний шлях для висловлювання думок. Кожен має свій спосіб реагування на цей світ. У будь-якій родині є певні вирази, які не здатна зрозуміти невтаємничена особа. У кожному домі є щось на кшталт вільного масонства. Однак найбільшою проблемою є те, що мова, яку ми надибуємо в несвідомому, відрізняється від мови нашого щоденного життя. Мені йдеться про те, що несвідомі поняття (conceptions)мають інакші форми вираження, на відміну від тих, що належать свідомому життю, я матиму нагоду продемонструвати це, коли ми розглядатимемо сновидіння. Тож перед тим, як ми зможемо дістатися осердя ситуацій, усіх їх слід поглибити, проаналізувати, розробити, зважити та зрозуміти.

      Зондуючи несвідоме, Фройд натрапив на дивовижний фундаментальний факт. З одного боку, він почав ясно бачити, що певні враження напрочуд стійкі, особливо ті, яких ми зазнали в дитинстві. Досліджуючи психіку, ми всякчас переконуємося, що найбільш живучі враження, які підтримують та спрямовують життя, індивід отримує на початку свого існування. За словами Лока^XVIII, душа дитини, яка щойно народилася – це tabula rasa, чиста дошка. Вона наділена певними елементарними механізмами, які мають допомогти зберегти її життя. Поступово в неї формуються враження, життєво необхідні для вдалої адаптації. Чи буде індивід так званою нормальною або ж ненормальною особою, чи зможе він пристосуватися до оточення або збиватиметься на манівці, цілком залежить від природи цих ранніх вражень. Кожен індивід, отримавши середню міру мозку, унаслідок зростання набуває певних слідів, які накладає оточення, і він може слідувати лише цими шляхами. Якщо він спробує зійти з цієї дороги, в нього будуть проблеми, він почуватиметься несумісним зі своїм навколишнім середовищем, з яким у нього виникне конфлікт. Саме тому дуже важливо вказати індивіду достатньо шляхів, якими він міг би вільно рухатися, і водночас не вступати в конфлікт із ближніми. Завдяки великому досвіду лікування невротичних та психотичних психічних хвороб, впевнений, що якби усі це розуміли, особливо матері та вчителі, нам вдалося би скоротити кількість