Колись я певний час консультував молоду жінку, яка стверджувала, що вона надзвичайно нервова, переконувала, що страждає від безсоння, втрати апетиту, а також говорила, що її займають дивні думки. Коли я запитав, що вона має на увазі під дивними думками, вона відповіла, що просто не терпить свою матір, бо та постійно «трапляється на її шляху». Наприклад, щоразу, коли вона намагається щось зробити, нехай навіть дріб’язкове, мати їй заважає. На перший погляд, це не стосується любові чи сексуального, принаймні як ми зазвичай розуміємо ці терміни, тому той, хто не звик до нашого погляду, не помітить у цьому випадку жодних сексуальних порушень. Однак насправді в цієї молодої жінки усе-таки мало місце порушення в любовному житті, спричинене дуже життєздатним та глибоким зв’язком, що є між дитиною та батьками. Тож ви бачите, як сильно відрізняється наша концепція сексуальності від тих, що зазвичай наводять.
Деякі жінки часом говорять мені, при тому почуттєво забарвлюючи своє висловлювання: «Тож лікарю, Вам не слід запитувати мене про любов або секс, бо ж я в своєму житті ніколи не переживала нічого подібного, ба більше, мене навіть ніколи не займали такі дрібниці».
Утім, варто завжди пам’ятати, що любов немов vis vitalis – це найперший двигіт та подув життя. Усе в житті достоту можна звести до двох фундаментальних інстинктів: голоду та любові. Як казав Шилер, це верховні правителі світу:
Einstweilen, bis den Bau der Welt
Philosophie zusammen hält,
Erhält sie das Getriebe
Durch Hunger und durch Liebe[2]
Із суто біологічного погляду з розвитком цивілізації потяги голоду чи самозбереження поступово втратили свою важливість. Проте вони зникли не повністю. Ми й досі маємо працювати, щоб задовольнити наші життєві потреби, але ця боротьба більше не така гірка та небезпечна, як у примітивні часи, коли людина, щоб прогодуватися,