Я відповів йому: «Ви не марнували часу, отримуючи знання! Воно просто не виявило себе, чекає в банку вашого розуму, чекає на слушну нагоду. Тепер, коли ви сформували програму свого успіху, усе, що ви вивчили, стане корисним – і ви злетите до успіху».
Більшість із нас здатні впізнати правду, коли ми її чуємо. Обличчя чоловіка просвітліло, він знову почав глибоко дихати. А тоді широко всміхнувся й міцно обійняв мене зі словами: «Дякую, дякую, дякую!» Коли він востаннє виходив на зв’язок, його бізнес стрімко розвивався: за останні 18 місяців той чоловік накопичив більше, ніж за минулі 18 років. Це чудово!
Знову-таки, можна мати скільки завгодно знань чи умінь, але, якщо ваша «програма» не налаштована на успіх, ви фінансово приречені.
На наші семінари часто приходять люди, чиї батьки брали участь у Другій світовій війні чи пережили Велику депресію. Такі люди часто шоковані, коли усвідомлюють, як сильно батьківський досвід вплинув на їхні переконання і звички щодо грошей. Хтось починає тринькати їх, як божевільний, бо «гроші легко втратити, тож варто насолоджуватися ними, поки можеш». Інші вибирають протилежний шлях – складають гроші, мов скарб, «бережуть на чорний день».
Трохи мудрості: заощадження на чорний день – непогана ідея, але це може створити великі проблеми. Один із принципів, яких ми вчимо на іншому курсі, – сила наміру. Якщо ви відкладаєте гроші на чорний день, що ви матимете? Чорні дні! Припиніть це робити. Замість заощаджувати на чорний день заощаджуйте на радісний день або на той день, коли отримаєте фінансову свободу. Тоді, завдяки силі наміру, саме це ви й отримаєте.
Раніше ми сказали, що більшість із нас схильні наслідувати у фінансовій сфері одного або обох батьків, але монета має і другий бік. Дехто, навпаки, стає прямою протилежністю батьків. З чим це пов’язано? Слова гнів та бунт вам про щось говорять? Якщо стисло, це залежить від того, наскільки вони вас дратували.
На жаль, у дитинстві ми не можемо сказати батькам: «Мамо, тату, сядьте. Я хочу дещо обговорити. Мені не подобається те, як ви розпоряджаєтеся своїми грошима або, якщо вже так, своїм життям, і тому я, коли виросту, робитиму все інакше. Сподіваюся, ви зрозумієте. Тепер добраніч, приємних вам снів».
Ні-ні-ні, так не буває. Натомість, коли нам наступають на мозолі, ми бісимося й отримуємо щось більш схоже на це: «Я вас ненавиджу. Ніколи не буду таким, як ви. Коли я виросту, буду багатий. Тоді матиму все, що захочу, подобається це вам чи ні». Потім ми біжимо до себе в кімнату, грюкаємо дверима й починаємо лупцювати подушку чи ще щось, щоб випустити пару.
Чимало тих, хто походить