Чемп нагадав жінці, що обіцяв захистити її й відмовляв повертатися жити з Новатні. Департамент, казав він, організує захист, але їй доведеться починати бути чесною з ним.
Потім Клавдія описала, що бачила ліщинові горішки на підлозі, червону адресну книжку Кріссі, одяг, який мали жертви, і в якому він був безладі. Усе правильно. Та коли Чемп спитав її про розташування тіл, його вона вказала хибно. Тоді детектив змусив її заново описати місця злочинів і спитав, де вона була, коли вбили Кріссі.
– Я намагаюсь уявити себе деінде, але не можу… просто порожньо… я не мала зв’язку з реальністю.
Чемп заговорив тоном суворого, проте співчутливого батька:
– Лавді, ви можете вийти сьогодні звідси – а ви ж іще молода, дуже приваблива молода леді, – ви можете вийти сьогодні звідси й жити з цим решту свого життя?
Клавдія була на межі сліз.
– Якщо когось засудять через те, що я скажу, для мене це буде як скоїти самогубство.
Детектив почав заново розпитувати про вбивства, щоразу тиснучи на неї, доки вона не пригадала одної подробиці. Нарешті, за вісім годин допиту, коли він укотре спитав її, хто тримав зброю, з якої вбили Крістін, Клавдія сказала:
– Я буду цілком чесною з вами, але мені доведеться це показати.
– Робіть усе, що хочете, доки кажете мені правду й нічого, крім правди.
– Кажу вам правду й нічого, крім правди. Пістолет був у моїй руці, у моїй лівій руці – я шульга, – і на ту мить я не мала сили… мій палець… мій палець був недостатньо сильним, щоб натиснути гачок. Боббі обійняв мене, чи якось так, і поклав руку поверх моєї руки та… – вона видала звук, що означав постріл із пістолета, – і це була правда.
Чемп змусив її описати смерть Мікі Маккена.
– Хто стріляв?
– Боббі.
– І ще хто?
– Я допомагала тримати пістолет, – відповіла вона, – так само, як із Кріссі. Мій палець був на гачку, але я не натискала на нього, тож Боббі поклав свій палець поверх мого й відтягнув гачок назад.
Коли пішла вже майже дев’ята година допиту, детектив нарешті сказав:
– Гаразд, гадаю, ви втомилися, Лавді, і наразі ми маємо зупинити допит. Ви розповіли мені повну й цілковиту правду про все?
Клавдія нервово засміялася.
– …Мені справді важко давати вам правдиві відповіді.
– Я можу це зрозуміти.
– На початку я збрехала щодо всіх тіл до єдиного.
– Це тому, що ви були близько до тіл, адже так?..
– Я забрала життя з тих тіл, хіба не розумієте?
– Розумію.
Була десята тридцять вечора, допит наближався до кінця. Чемп розпорядився, щоб його нову головну підозрювану відвезли до готелю «Рамада-Північ» і щоб із нею в номері залишили помічницю шерифа, а на дверях – помічника-чоловіка.
– Я в чомусь неналежно поводився з вами? – спитав Чемп.
– Ні-ні-ні. Зовсім ні, – запевнила вона. – Ви були дуже милі… дуже чемні… дуже добрі.
5
Наступного