Клавдія відсахнулася, дивлячись на Говарда так, наче він зрадив її.
– Це Франклінська окружна в’язниця! Я не хочу до в’язниці! – заверещала вона. – Навіщо ви привезли мене сюди? Чому мене заарештували?
– Вас не заарештовано, Клавдіє. Ви тут, тому що зголосилися надати нам певну інформацію. Департамент шерифа поверхом вище. Там ми й проведемо нашу маленьку бесіду.
4
Допомагаючи Клавдії зняти пальто, Говард помітив щось схоже на пляму висохлої крові на її комірці. Він вирішив нічого про це не казати. Не зараз. Спочатку він має використати всі свої навички, розвинені за роки роботи на поліграфі, щоб здобути її довіру, випробувати її пам’ять і витягнути з неї правду.
Говард вирішив, що офіс капітана Гердманна дасть більше приватності, ніж Детективне бюро, тож капітан приніс і встановив у себе на столі великий бобінний магнітофон. Дон Чемп і лейтенант Дейві пішли у своїх справах.
Коли Клавдія сіла, Говард увімкнув магнітофон і спрямував мікрофон до неї.
– Клавдіє, – почав він, – по-перше, я хочу, щоб ви добре розуміли, з ким говорите. Мене звати сержант Говард Чемп. Це – капітан Рон Гердманн. Він очолює слідчий відділ Департаменту шерифа округу Франклін. Я на нього працюю. Наразі я переважно займаюся потрійним убивством, що сталось у західній частині Колумбуса 12 лютого 1978 року або приблизно цього дня. Зараз ви сидите в Департаменті шерифа округу Франклін. Усе правильно?
– Так.
– Ви приїхали сюди добровільно, щоб поговорити з нами про цю справу?
– Я приїхала? – перепитала вона.
– Хто-небудь примушував вас їхати сюди?
– Ні.
– Ви стверджували, що маєте інформацію, яку нам варто було б знати у зв’язку з убивствами в Маккена?
– Так.
– Нічого, якщо я називатиму вас Лавді?
– Це чудово.
– Лавді, зважаючи на те, що ми говоримо про дуже серйозний злочин, закон зобов’язує мене пояснити ваші права. Ви вмієте читати й писати?
Жінка взяла картку, яку їй подав детектив, і за його вказівкою стала читати вголос. Дійшовши до слів «Я ознайомилася з вищенаведеним положенням про свої права. Я розумію, у чому полягають мої права», вона сказала:
– Насправді я нічого не розумію. Я така збентежена й розгублена.
– Дайте мені цю картку, – мовив Чемп.
Рядок за рядком він розібрав із нею пам’ятку про права, щоразу питаючи, чи їй зрозуміло, і вона відповідала, що так. Та коли він дійшов до слів «Я розумію, у чому полягають мої права», жінка заперечила:
– Не зовсім.
– Які у вас питання щодо них? – стримуючи нетерпіння, спитав він.
– Боюся, вони дізнаються, що я на них донесла. Я хочу захисту. Хочу бути впевнена, що все, що я скажу, не обернеться проти мене.
Чемп спитав:
– Ви маєте на увазі Роберта Новатні й Діно Політіса?
– Саме так, – відповіла вона. – Я б хотіла, щоби Діно й Боббі думали,