– Дякую, сер, – сказав хлопець, розв’язуючи мотузку.
Він розгорнув газету, відкрив маленьку темно-синю коробочку і з недовірою поглянув на чоловічий годинник «Інґерсолл», який раніше бачив у вітрині крамниці пана Дікінса.
– Дякую, – повторив Гаррі, вдягаючи годинник на зап’ястя.
Він якийсь час не міг відвести від нього очей і лише дивувався, як Старий Джек дозволив собі витратити шість шилінґів.
У день іспитів Гаррі прокинувся задовго до того, як сонце зійшло. Він відмовився від сніданку на користь перегляду деяких старих тестів із загальних знань, перевіряючи столиці країн, починаючи з Німеччини й закінчуючи Бразилією, всі дати урядування прем’єр-міністрів від Волпола до Ллойд-Джорджа і правління монархів від короля Альфреда до Ґеорґа V. Годиною пізніше він відчув, що готовий зустрітися з екзаменаторами.
Він знову сидів у першому ряду, між Беррінґтоном і Дікінсом. «Чи це востаннє?» – питав він себе. Коли годинник на вежі вдарив десять разів, кілька викладачів пройшлися рядами між столами, роздаючи тести із загальних знань сорока знервованим хлопцям. Точніше, тридцятьом дев’ятьом знервованим хлопцям і Дікінсу.
Гаррі повільно читав запитання. Коли дійшов до сотого, то нарешті дозволив посмішці вигулькнути на своєму обличчі. Відтак узяв ручку, занурив перо в каламар і взявся писати. За сорок хвилин він знову дійшов до сотого запитання. Знов зиркнув на годинник: у нього ще залишалося десять хвилин, аби перевірити свої відповіді. Він зупинився на тридцять четвертому запитанні і ще раз переглянув свою відповідь. Олівера Кромвеля чи Томаса Кромвеля відправили до лондонського Тауера за зраду? Він згадав про долю кардинала Вулсі і вибрав чоловіка, який зайняв його посаду лорда-канцлера.
Коли годинник вдарив знову, Гаррі дійшов до дев’яносто другого запитання. Він кинув швидкий погляд на свої останні вісім відповідей, перш ніж роботу вихопили з його рук, а чорнило ще не висохло на останній відповіді – Чарлз Ліндберґ.
Упродовж двадцятихвилинної перерви Гаррі, Джайлз і Дікінс повільно простували полем для крикету, де Джайлз за тиждень до цього набрав сотню перебіжок.
– Amo, amas, amat, – торочив Дікінс, безперервно повторюючи відмінки, ні разу не звірившись із підручником з латини Кеннеді.
– Amamus, amatis, amant, – бубонів Гаррі, коли вони повернулися до екзаменаційної зали.
Коли Гаррі за годину віддавав тест із латини, то був упевнений, що набрав більше, ніж необхідні шістдесят відсотків, і навіть Джайлз виглядав задоволеним собою.
Коли вони втрьох попрямували до трапезної, Гаррі обійняв Дікінса за плече і сказав:
– Дякую, друзяко.
Після того як Гаррі пізніше цього ж дня прочитав завдання з географії, то подумки подякував своїй таємній зброї. Старий Джек упродовж багатьох років передав йому багато знань, ніколи не примушуючи почуватися, що сидиш в аудиторії.
Під час обіду Гаррі не торкнувся ні ножа, ні виделки. Джайлз подолав половину свинячої відбивної, а Дікінс