– Твоє прізвище? – поцікавився Гаррі.
– Стівенсон.
– Ну, а я – Кліфтон. Ласкаво просимо до школи Святого Беди.
– А я – Тьюксбері, – назвався хлопчик, який стояв по інший бік від ліжка Стівенсона.
– Ласкаво просимо до школи Святого Беди, Тьюксбері.
– Дякую, Кліфтоне. Власне, мій батько і дідусь навчалися тут, перш ніж вступити до Ітона.
– Я й не сумнівався, – кивнув Гаррі. – І можу закластися, що вони були капітанами ітонців у грі проти Герроу на «Лордз», – додав він і відразу ж пошкодував про свої слова.
– Ні, мій батько був «мокрим бобом», – сказав Тьюксбері і додав: – Зовсім не «сухим бобом»[24].
– «Мокрим бобом»? – перепитав Гаррі.
– Він був капітаном Оксфорда проти Кембриджа у перегонах на човнах.
Стівенсон раптом розплакався.
– Що сталося? – запитав Гаррі, сідаючи на ліжко поруч із ним.
– Мій батько – водій трамвая…
Усі інші перестали розпаковуватися і вирячилися на Стівенсона.
– Це правда? – уточнив Гаррі. – Тоді мені буде краще розкрити свою таємницю, – додав він достатньо голосно, щоб кожен хлопець у спальні міг почути його слова: – Я син вантажника. І не здивуюся, що ти новий хоровий стипендіат.
– Ні, – сказав Стівенсон, – я відкритий стипендіат.
– Тоді вітаю, – сказав Гаррі і потиснув йому руку. – Ти наслідуєш довгу та шляхетну традицію.
– Дякую. Але у мене є одна проблема, – прошепотів хлопчик.
– Яка, Стівенсоне?
– У мене немає зубної пасти.
– Не хвилюйся, друзяко, – втрутився Т’юксбері, – моя мати завжди кладе запасну.
Гаррі всміхнувся, коли дзвоник задзеленчав знову.
– Всі по ліжках, – твердо сказав він, проходячи через спальню до дверей, і почув шепотіння:
– Дякую за зубну пасту…
– Не думай про це, друзяко.
– А тепер, – сказав Гаррі після того, як загасив світло, – не хочу чути жодного слова від будь-кого, доки дзвоник не розбудить вас уранці о шостій тридцять. – Я мав на увазі – жодного слова.
Він усміхався, коли спускався сходами, щоб приєднатися до Дікінса та Беррінґтона у кабінеті для старост.
Дві речі здивували Гаррі, коли він повернувся до школи Святого Беди в перший день навчання. Не встиг він увійти у вхідні двері, як пан Фробішер відвів його убік.
– Вітаю, Кліфтоне, – тихо сказав він. – Про це оголосять лише на завтрашніх зборах, але ви станете новим старостою школи.
– Ним же мав стати Джайлз, – механічно сказав Гаррі.
– Беррінґтон буде капітаном шкільної команди, і…
Гаррі аж підстрибнув, коли почув звістку, що його приятель повертається до школи Святого Беди.
Старий Джек мав рацію, коли сказав, що пан Г’юґо знайде спосіб, аби його син повернувся вже першого ж дня.
Коли