Діапазон ставлення до снів як психічного продукту у літературі надзвичайно широкий – від найглибшого презирства, з яким ми вже ознайомилися, через уявлення про наразі ще не розкрите значення цього явища, до завищеної оцінки, яка ставить його вище за функції притомної свідомості. Гільдебранд, який, як ми знаємо, підсумував усі психологічні риси снів у трьох парадоксальних суперечностях, використав два протилежних краї наведеної ціннісної шкали заради отримання третьої з антиномій (Hildebrandt (1875, 19 f.), 1875, 19 сл.): «Це контраст між посиленням інтенсивності психічного життя – нерідко, до рівня віртуозності, і, з іншого боку, його занепадом і ослабленням – часто нижче людського рівня.
Що до першого, то хто ж не підтвердить з власного досвіду, що сни у витворах і тканині свого генія іноді сягають таких глибин інтимності, вершин розуму, ніжності почуттів, ясності бачення, тонкості спостереження, гостроти кмітливості й дотепності, яких ми ніколи не посідаємо постійно у реальному житті! Сни містять чудову поезію, виразну алегорію, незрівнянне почуття гумору, соковиту іронію. Сни бачать світ у світлі своєрідного ідеалізму і посилюють враження від побаченого глибоким розумінням сутності речей. Вони представляють нам земну красу в сяйві небесної слави, підносять велич гідності, наші повсякденні страхи показують у формі жахів, а кумедне перетворюють на неймовірну комедію. Іноді, після пробудження, ми, ще сповнені вражень, відчуваємо, що реальний світ ніколи не пропонував нам нічого подібного».
Можна запитати себе, чи справді йдеться про той самий предмет у давніше наведених презирливих зауваженнях і у цій безмежній хвалі? Чи деякі з авторів проґавили безглузді сни, а інші не помічають глибоких та витончених? А якщо трапляються сни обох категорій, задовольняючи обидві крайнощі в оцінках, то чи варто марнувати час на пошуки психологічних характеристик снів? Може, достатньо ствердити, що уві сні можливо все – від найглибшого пригнічення психічного життя до такого піднесення, яке не часто трапляється у реальному житті? Та хоч би яким зручним було таке розв’язання, воно суперечить сподіванням усіх дослідників сну, що сутнісні характеристики снів є універсальними, тож їх визначення дозволили б подолати згадані протиріччя.
Поза сумнівом, психічну цінність охочіше приймали і визнавали у попередню інтелектуальну добу, коли думками людей володіла філософія, а не природничі науки. Висловлювання на зразок Шубертового [56] (Schubert, 1814, стор. 20 і далі), що сон є звільненням духу від сили зовнішньої природи, звільненням душі від кайданів чутливості, і схожих суджень І. Г. Фіхте Молодшого (Fichte, 1864, том 1, стор 143 і далі) [57], які представляють сни як піднесення психічного життя на вищий щабель, сьогодні важко зрозуміти – їх повторюють лише у середовищі містиків і пієтистів [58]. Поширення наукового мислення супроводжувалося реакцією на розуміння снів як явища. Медичні автори особливо схильні оцінювати психічну діяльність уві сні як тривіальну і маловартісну, тимчасом як філософи і непрофесійні дослідники – психологи-аматори – чиїм внеском у цій царині не слід нехтувати, у милій згоді з народними віруваннями, в основному дотримуються високої думки про психічну цінність